стид

СТИД, а́ і у, ч.

1. Почуття сильного зніяковіння, збентеження, незручності від усвідомлення своєї поганої поведінки, недостойних дій, вчинків і т. ін.; сором.

Хто знав стид, той має й совість (прислів'я);

Шумінська ніколи не може собі того дарувати й нагадати без стиду, як одного разу в нервовому роздратуванні видерла у дочки якусь новісіньку книжку й подерла на дрібні кусники (Н. Кобринська);

Що діяти? вічну я маю В душі боротьбу: Грішу – а тоді почуваю І стид, і журбу (А. Кримський);

Величезним зусиллям акторської волі я перемагаю свій стид, своє бажання зникнути, тут же негайно і назавжди провалитися крізь землю (Ю. Смолич);

// Почуття ніяковості, сором'язливості.

Спускалася, скільки могла; сорочка зачепилася за гачок віконниці й піднялася. Маруся висіла гола. Жах і стид обхопили її (Г. Хоткевич);

Вона подумала, що задихнеться від стиду, якщо той [Завадка] набереться нахабства заговорити до неї у присутності матері (Ірина Вільде).

2. Становище, поведінка і т. ін., що ганьбить кого-, що-небудь; ганьба, безчестя.

– Чи довго будете казитись [боги] І стид Олимпові робить? Щодень проміж себе сваритись І смертних з смертними травить? (І. Котляревський);

Бодай ті діти не росли, Тебе, святого, не гнівили, Що у неволі народились І стид на тебе понесли (Т. Шевченко);

Як раб заляканий, пригнутий, Клену свій жереб я тоді, І байдуже несу, закутий, Життя в неславі та стиді (П. Грабовський).

3. у знач. пред. Те саме, що сти́дно.

Тут всіх учила [Камерта], .. Що сором Турна видавать; Стид всім стоять, згорнувши руки, Як згине Турн (І. Котляревський);

– Тепер чесному чоловікові стид мішатись між сі розбишаки. Перевернулись тепер уже кат знає на що запорожці (П. Куліш);

Радять [одрадяни]: – Знаєш що, Марино? .. Наряджай і дочку та йдіть [до панича] разом .. Вона в тебе така, що не стид показатися (Панас Мирний).

(1) Ні (і) стида́ (сти́ду), ні (і) со́рому (сорома́, сра́му) [нема́є (нема́)] у кого, кому – хто-небудь дуже безсоромний.

А я так скажу, люди добрі, що нема в тебе, Лисице, ні стида, ні сорому... (В. Речмедін);

Сварку насилу розігнала Охрімова жінка Федора .. – І стида вам немає, і сорому! – батькувала вона, розмахуючи прутом (Григорій Тютюнник).

◇ (2) Ні (і) стида́, ні (й) стра́му нема́є (нема́) в кого – хто-небудь дуже безсоромний; Палені́ти від (з) со́рому (стида́, сти́ду) див. палені́ти;

(3) Стид і со́ром кому – уживається для вираження загального осуду, докору за негідні вчинки, необізнаність і т. ін.

– Вам стид і сором: ви пани, ви письменні, ви читаєте у книжках, як бідному треба помагати, а ви, замість того, не розпитавши, чого я і за чим, та стали з мене сміятись! (Г. Квітка-Основ'яненко);

(4) Стид і срам – те саме, що Стид і со́ром (див. стид).