стук

Стукіт, стуканина, стукотнеча, стукнява, стукотнява, цок, цокіт, цюк, цюкіт, грюк, грюкіт, грюканина, хряп, хрясь, хряск, хряскіт, див. колотити

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стук — стук 1 вигук незмінювана словникова одиниця стук 2 іменник чоловічого роду звук від удару Орфографічний словник української мови
  2. стук — див. ЗВУК; (у двері) удар; (тривалий) ЗБ. стукіт, стуканина, стукання, грюкіт, гуркіт, стукотіння, стукотнеча, стукотнява, торохтіння. Словник синонімів Караванського
  3. стук — СТУК¹, виг., часто уживається з повторенням: стук-стук, стук та стук. 1. Звуконаслідування, що означає короткий, уривчастий звук від удару по чому-небудь, падіння чогось і т. ін. – Стук-стук, – стукає хтось у вікно (Я. Галан). Словник української мови у 20 томах
  4. стук — I виг., часто уживається з повторенням: стук-стук, стук та стук. 1》 Звуконаслідування, що означає короткий, уривчастий звук від удару по чому-небудь, падіння чогось і т. ін. 2》 Уживається як присудок за знач. стукнути. II -у... Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. стук — СТУК¹, виг., часто уживається з повторенням: стук-стук, стук та стук. 1. Звуконаслідування, що означає короткий, уривчастий звук від удару по чому-небудь, падіння чогось і т. ін. — Стук-стук, — стукає хтось у вікно (Галан, Гори.., 1956, 106). Словник української мови в 11 томах
  6. стук — стук (стукко, стюк) (італ.) Високоякісна, дуже міцна гіпсова штукатурка з різьбленням або у вигляді штучного мармуру. Її компоненти — гіпс, вапно, дрібний пісок, мармурове борошно, що розчиняються у клейовій воді. Архітектура і монументальне мистецтво
  7. стук — Стук! I меж. Стукъ. Стук-стук в віконце. Рудч. Ск. II. 4. --------------- Стук, -ку II м. Стукъ. у стук стукати. Сильно стучать. У стук серце стукало. МВ. (О. 1862. І. 99). Словник української мови Грінченка