суперник

Значення в інших словниках

1. суперник — супе́рник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. суперник — КОНКУРЕНТ, учасник змагання. Словник синонімів Караванського
3. суперник — СУПЕ́РНИК, а, ч. 1. Той, хто прагне перемогти, перевершити кого-небудь у чомусь. [Убийбатько:] Хіба ще хто хоче прославитись, крім мене? Хто ж цей, сказати б, мій конкурент на лавровий вінок, мій злий суперник? (І. Словник української мови у 20 томах
4. суперник — -а, ч. 1》 Той, хто прагне перемогти, перевершити кого-небудь у чомусь. || Один із учасників спортивного змагання, гри. || Той, хто, поряд з іншим, домагається кохання якої-небудь жінки. 2》 перен. Той, хто має однакові з ким-небудь якості, достоїнства, заслуги і т. ін., не поступається перед кимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. суперник — СУПЕ́РНИК (той, хто прагне або може перемогти, перевершити кого-небудь у чомусь; один з учасників спортивного змагання), СУПРОТИ́ВНИК, КОНКУРЕ́НТ, ПРОТИ́ВНИК рідше (у поєдинку, бійці і т. ін.). Котрий же з тих сержантів — його суперник?... Словник синонімів української мови
6. суперник — СУПЕ́РНИК, а, ч. 1. Той, хто прагне перемогти, перевершити кого-небудь у чомусь. [Убийбатько:] Хіба ще хто хоче прославитись, крім мене? Хто ж цей, сказати б, мій конкурент на лавровий вінок, мій злий суперник? (Мик. Словник української мови в 11 томах