топити

(молоко) прягти, запрягти, напрягти, попрягти, упрягти, пряжити, запряжити, попряжити, упряжити, (піч) палити, запалювати, запалити, позапалювати, напалювати, напалити, понапалювати, опалювати, опалити, поспалювати, пропалювати, пропалити, розпалювати, розпалити, порозпалювати, (сніг) танути, дотанувати, дотанути, подотанувати, потанувати, потанути, станувати, станути, постанувати, (метал) топити, витоплювати, витопити, повитоплювати, натоплювати, натопити, понатоплювати, перетоплювати, перетопити, поперетоплювати, потоплювати, потопити, розтоплювати, розтопити, порозтоплювати, стоплювати, стопити, постоплювати

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. топити — 1. (занурюючи в рідину, опускати вниз) потопляти. 2. (розпаливши, підтримувати вогонь для тепла в приміщенні) протоплювати, палити в чомусь (у печі). 3. (робити м'яким, нагріваючи) розтоплювати, (метал, скло) плавити. Словник синонімів Полюги
  2. топити — топи́ти 1 дієслово недоконаного виду підтримувати вогонь топи́ти 2 дієслово недоконаного виду затоплювати топи́ти 3 дієслово недоконаного виду робити м'яким, рідким Орфографічний словник української мови
  3. топити — (оливо) розтоплювати, ви-, (з чим) с-; (човен) затопляти, по-, спускати на дно; (горе) заглушувати, тамувати; (зір) втоплювати; П. губити, руйнувати. Словник синонімів Караванського
  4. топити — ТОПИ́ТИ¹, топлю́, то́пиш; мн. то́плять; недок., що і без прям. дод. 1. що, у чому, чим і без дод. Розпалювати й підтримувати вогонь у печі, грубці і т. ін. Розібралась [Маруся], роздяглась, давай піч топити і вечерять наставляти (Г. Словник української мови у 20 томах
  5. топити — I топлю, топиш; мн. топлять; недок., перех. і неперех. 1》 що, у чому, чим і без додатка. Розпалювати й підтримувати вогонь у печі, грубці і т. ін. 2》 перев. з дієсл. варити. Палити дрова, солому і т. ін. в печі, плиті для приготування їжі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. топити — зато́плювати / затопи́ти ли́хо (ро́зум, го́ре, бі́ду і т. ін.) в ча́рці (в горі́лці). Тамувати, приглушувати важкі почуття, думки, притупляти свідомість, надмірно вживаючи алкогольні напої. — Що ж робив він в ті скривджені дні?... Фразеологічний словник української мови
  7. топити — I. ТОПИ́ТИ (розпалювати й підтримувати вогонь у печі, грубці тощо), ПРОТО́ПЛЮВАТИ, ВИТО́ПЛЮВАТИ, ПАЛИ́ТИ (перев. зі сл. в печі, грубці і т. ін.); ПРОКУ́РЮВАТИ розм. (трохи нагрівати). — Док.: протопи́ти, ви́топити, прокури́ти. Македониха топила в печі (А. Словник синонімів української мови
  8. топити — Топи́ти, топлю́, то́пиш, -плять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. топити — ТОПИ́ТИ¹, топлю́, то́пиш; мн. то́плять; недок., перех. і неперех. 1. що, у чому, чим і без додатка. Розпалювати й підтримувати вогонь у печі, грубці і т. ін. Розібралась [Маруся], роздяглась, давай піч топити і вечерять наставляти (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  10. топити — Топити, -плю, -пиш гл. 1) Топить, потоплять. Веди мене, моя мати, та де вода холодніша, топи мене, моя мати, а що я найкращіша. Мет. 263. 2) Топить (печь). Чужу хату топить — свої очі сліпить. Шейк. 3) Плавить, растапливать, вытапливать. Словник української мови Грінченка