топити

I. ТОПИ́ТИ (розпалювати й підтримувати вогонь у печі, грубці тощо), ПРОТО́ПЛЮВАТИ, ВИТО́ПЛЮВАТИ, ПАЛИ́ТИ (перев. зі сл. в печі, грубці і т. ін.); ПРОКУ́РЮВАТИ розм. (трохи нагрівати). — Док.: протопи́ти, ви́топити, прокури́ти. Македониха топила в печі (А. Шиян); Він жив по-холостяцькому, з роботи повертався пізно, коли протоплював плиту і грів чай, а частіше в нетопленій кімнаті лягав у холодну постіль (С. Чорнобривець); Жінка його уже витопила в печі (І. Франко); Настя, вставши вдосвіта, палила в печі на обід (М. Коцюбинський); Мотря під холод дві дошки спалила, бо не було чим у хаті прокурити (Панас Мирний).

ВИДАВА́ТИ (робити відомим що-небудь таємне, приховане; робити на когось донесення й т. ін.), ВИКА́ЗУВАТИ, ВИКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИ, ЗРА́ДЖУВАТИ, ТОПИ́ТИ розм., РОЗГОЛО́ШУВАТИ (перев. про таємницю). — Док.: ви́дати, ви́казати, ви́крити, розкри́ти, зра́дити, розголоси́ти. — Ми з ним розправимося, щоб не ябедничав, щоб не видавав своїх, — порядкував Довбня (Панас Мирний); Партизани вмирали, а не виказували товаришів (М. Шеремет); Йому (посередникові) дозволяється дати пораду, але ні в якому разі.. не викривати жодної таємниці супротивної сторони (М. Трублаїні); Вона не насмілювалася розкрити Жені найпотаємніше — своє кохання (А. Хижняк); (Прочанин:) Погана чутка йде про тебе в людях, що ніби ти його (Мессію) поцілував, як зраджував (Леся Українка); Я був переконаний, що навіть бабусям не можна розголошувати військових таємниць (Ю. Збанацький).

ДОНО́СИТИ на кого (перев. таємно подавати відомості з обвинуваченням кого-небудь у чомусь), ПОКА́ЗУВАТИ, ВИКА́ЗУВАТИ кого, КА́ПАТИ розм., НАКА́ПУВАТИ розм., Я́БЕДНИЧАТИ зневажл., ФІСКА́ЛИТИ зневажл., ТОПИ́ТИ кого, розм., ШЕПТА́ТИ розм., ДОКА́ЗУВАТИ заст., ДОВО́ДИТИ діал. — Док.: донести́, показа́ти, ви́казати, нака́пати, ная́бедничати, нафіска́лити, шепну́ти, доказа́ти, довести́. — Ти смієш, кошеня мерзенне, Зевесу доносить на мене, Щоб тим нас привести в розлад (І. Котляревський); — А як Ілько покаже, що тебе не було... Він тепер ненавидить тебе, то, може... (В. Винниченко); Хоч би й тридцятеро коней пропало, я на брата не піду виказувати, самого себе ганьбити (Б. Грінченко); — — На наш полк капав (Гудзій). Заявив, що нема ніякого смислу озброювати нас... (А. Головко); — Навіщо ти бунтуєш чесних колгоспників?.. — Сергій накапав? — Не твоє діло (Григорій Тютюнник); — Ми з ним розправимося, щоб не ябедничав, щоб не видавав своїх (Панас Мирний); Нафіскалити класному наглядачеві на товариша, вислужитися перед шкільним начальством — що могло бути мерзеннішим за це? (О. Донченко); — На каверзи пускаєшся, п'янице? Не тілько себе губиш — других топиш! (Панас Мирний); Невже забув (Пуер) ключі у своїх друзів.., певно, знайшлись би й такі, що шепнули вищому начальству (А. Хижняк); На нього доказують, що він з ними заодно (Г. Квітка-Основ'яненко); — Як будеш, — каже (стражник), — як слід наглядати та про все мені доводити, то як запопадуть твого пана на злому вчинку.., — то тобі, каже, начальство медаль дасть (Панас Мирний).

УМЕРТВИ́ТИ (ВМЕРТВИ́ТИ) (позбавити життя кого-небудь якимсь способом), ЗГУБИ́ТИ, УГРО́БИТИ (ВГРО́БИТИ), ПОКІ́НЧИ́ТИ, ЗАДУШИ́ТИ, УДУШИ́ТИ, УДАВИ́ТИ (ВДАВИ́ТИ) (душачи); УТОПИ́ТИ (ВТОПИ́ТИ), ПОТОПИ́ТИ (кидаючи в воду, заливаючи водою); ОТРУЇ́ТИ (застосовуючи отруту); ПОВІ́СИТИ (вішаючи); РОЗДАВИ́ТИ, РОЗДУШИ́ТИ, ПРИЧАВИ́ТИ (діючи чимсь великим, важким на все тіло); УМОРИ́ТИ (ВМОРИ́ТИ), ЗАМОРИ́ТИ (не даючи їсти); СКОСИ́ТИ (про хворобу). — Недок.: умертвля́ти (вмертвля́ти), мертви́ти, губи́ти, гро́бити, заду́шувати, души́ти, топити, отру́ювати, ві́шати, розда́влювати, прича́влювати, мори́ти, коси́ти. Довга хвороба чи то стрілоносна тебе Артеміда Ніжними стрілами, враз надійшовши, сама умертвила? (переклад Бориса Тена); (Кассандра:) Не страх, не сором і не меч, а я своєю правдою згубила брата (Леся Українка); — Та він тебе колись угробить, — кип'ятився Ярошенко (В. Речмедін); — Може, хто вкрав (орла)? Чи куниця задушила? А може, полетів? (Є. Гуцало); — Отак-то ти, кате! Знущаєшся над сестрами... І пішли шукати Трути-зілля, щоб Івана завтра отруїти (Т. Шевченко); Машини тут стояли... Їжачка роздавило (В. Сосюра); Брата Олексу роздушило дерево в лісі (М. Коцюбинський); Придавлю, причавлю пана, мов змію підколодну (М. Стельмах). — Пор. 1. уби́ти.

ВИПЛАВЛЯ́ТИ (добувати метал, розжарюючи руду), ВИТО́ПЛЮВАТИ, ПЛА́ВИТИ, ТОПИ́ТИ, НАТО́ПЛЮВАТИ рідше (у великій кількості). — Док.: ви́плавити, ви́топити, натопи́ти. Минали віки, люди.. навчилися виплавляти метал (з підручника); — На ньому (заводі) робітники витоплюють чавун, залізо (Л. Юхвід); Домни плавлять метал (А. Малишко); — Ми топимо чавун і варимо сталь (Н. Рибак); І мужніх сердець вогнепад.. натопить металу На тисячу тисяч гармат (П. Воронько). — Пор. II. топи́ти.

II. ТОПИ́ТИ (нагріваючи, робити м'яким, рідким; добувати таким способом); РОЗТО́ПЛЮВАТИ (РОЗТОПЛЯ́ТИ), РОЗПУСКА́ТИ розм. (нагріваючи, робити рідким); ВИТО́ПЛЮВАТИ (видобувати таким способом); ПЛА́ВИТИ, РОЗПЛАВЛЯ́ТИ (РОЗПЛА́ВЛЮВАТИ) (метал, скло тощо). — Док.: розтопи́ти, розпусти́ти, ви́топити, розпла́вити. На деяких вулицях міста топили у великих казанах смолу і заливали нею вибоїни в тротуарах (М. Томчаній); Розтоплював сніги теплий вітер з Балкан (С. Скляренко); Весна 1932 року рано розпустила сніги (І. Ле); Проминули (мандрівники) салотопний завод, де витоплюють дельфінячий жир (М. Трублаїні); — А мій тато плавить у печі сталь! (О. Донченко); Крутоярові вдасться швидше розплавити шихту, коли під час завалки піч не прохолоне (В. Собко). — Пор. II. виплавля́ти.