1. Словник чужослів Павло Штепа

тріскатися

моск. репати

лускатися, луснутися, злускуватися, злускатися, позлускуватися, надлускуватися, надлускатися, понадлускуватися, полускуватися, полускатися, розлускуватися, розлускатися, репатися, репнутися, зрепуватися, зрепатися, позрепуватися, порепуватися, порепатися

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тріскатися — трі́скатися 1 дієслово недоконаного виду давати тріщини; репатися трі́скатися 2 дієслово недоконаного виду сильно вдарятися, забиватися розм. Орфографічний словник української мови
  2. тріскатися — ТРІСКАТИ, репати|ся|, (- землю — ще) розсідатися, розколюватися Словник синонімів Караванського
  3. тріскатися — див. падати Словник синонімів Вусика
  4. тріскатися — [тр’іскатиес'а] -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
  5. тріскатися — ТРІ́СКАТИСЯ¹, ається, недок. 1. Утворювати, давати тріщини; репатися. Розходився, сердитий [Морозенко], немилосердно давить, колеться від його натовпу чорна земля, тріскається на їй снігова кора (Панас Мирний); Будинок був мертвий .. Словник української мови у 20 томах
  6. тріскатися — I -ається, недок. 1》 Утворювати, давати тріщини; репатися. 2》 Те саме, що тріскати 2). II -аюся, -аєшся, недок., тріснутися, -нуся, -нешся, док., розм. Сильно вдарятися, забиватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. тріскатися — ЛО́ПАТИСЯ (втрачати цілісність), ЛО́ПАТИ, ТРІ́СКАТИ, ТРІ́СКАТИСЯ, РОЗТРІ́СКУВАТИСЯ, РОЗКО́ЛЮВАТИСЯ, ЛУ́СКАТИ, ЛУ́СКАТИСЯ, РОЗПАДА́ТИСЯ, РЕ́ПАТИСЯ розм., РЕ́ПАТИ розм., ЛУПА́ТИСЯ діал., ПУ́КАТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
  8. тріскатися — ТРІ́СКАТИСЯ¹, ається, недок. 1. Утворювати, давати тріщини; репатися. Розходився, сердитий [Морозенко], немилосердно давить, колеться від його натовпу чорна земля, тріскається на їй снігова кора (Мирний, IV, 1955, 299); Будинок був мертвий.. Словник української мови в 11 томах
  9. тріскатися — Тріскатися, -каюся, -єшся гл. Трескаться, лопаться. Гладкий, аж шкура тріскається. Ном. Словник української мови Грінченка