удержувати

див. здержувати, держати, придержувати, смиряти

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

удержувати — уде́ржувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
удержувати — УДЕ́РЖУВАТИ (ВДЕ́РЖУВАТИ), ую, уєш, недок., УДЕ́РЖАТИ (ВДЕ́РЖАТИ), жу, жиш, док., кого, що. 1. Держати, піддержувати кого-, що-небудь, не даючи упасти. Таке слизьке, таке слизьке, що й обома не вдержиш (Номис); Малий хлопець .. Словник української мови у 20 томах
удержувати — (вдержувати), -ую, -уєш, недок., удержати (вдержати), -жу, -жиш, док., перех. 1》 Держати, піддержувати кого-, що-небудь, не даючи упасти. || Схопивши за що-небудь, не відпускати від себе, не давати можливості рухатися комусь, чомусь. 2》 тільки недок. Великий тлумачний словник сучасної мови
удержувати — ПІДТРИ́МУВАТИ (не давати упасти, похилитися комусь, чомусь), ПІДДЕ́РЖУВАТИ, ПРИТРИ́МУВАТИ, ПРИДЕ́РЖУВАТИ, УТРИ́МУВАТИ (ВТРИ́МУВАТИ), УДЕ́РЖУВАТИ (ВДЕ́РЖУВАТИ), ТРИМА́ТИ, ДЕРЖА́ТИ, ПІДПИРА́ТИ, ПІДСТРАХО́ВУВАТИ, ПОПИРА́ТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови
удержувати — УДЕ́РЖУВАТИ (ВДЕ́РЖУВАТИ), ую, уєш, недок., УДЕ́РЖАТИ (ВДЕ́РЖАТИ), жу, жиш, док., перех. 1. Держати, піддержувати кого-, що-небудь, не даючи упасти. Таке слизьке, таке слизьке, що й обома не вдержиш (Номис, 1864, № 14233); Малий хлопець.. Словник української мови в 11 томах
удержувати — Удержувати, -жую, -єш сов. в. удержати, -жу, -жиш, гл. Удерживать, удержать. Єдин кіл плота не вдержить. Ном. № 5272. Таке слизьке, що й обома не вдержиш. Ном. № 14233. Словник української мови Грінченка