шар

Значення в інших словниках

1. шар — (суцільна розпростерта маса однорідної речовини) верства, пласт, товща, прошарок, (геологічні відкладення) нашарування, напластування. Словник синонімів Полюги
2. шар — (тонкий) прошарок, (тонюсінький) плівка; (вугілля) пласт, (осадових порід) ярус, нашаровання, сов. нашарування; (суспільний) верства. Словник синонімів Караванського
3. шар — ШАР¹, у, ч. 1. чого і без дод. Однорідна за складом речовина, що суцільною масою вкриває кого-, що-небудь, простягаючись у просторі. Над далекими горбами та ярами небо ніби зливалось з землею, вкритою товстим білим сніговим шаром (І. Словник української мови у 20 томах
4. шар — шар 1 іменник чоловічого роду однорідна частина чогось шар 2 іменник чоловічого роду куля розм. Орфографічний словник української мови
5. шар — -у, ч. 1》 чого і без додатка. Однорідна за складом речовина, що суцільною масою вкриває кого-, що-небудь, простягаючись у просторі. || Ряд, пласт однорідної речовини, матеріалу, який розміщується на чомусь або між іншими такими ж. || також зі сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. шар — ВЕРСТВА́ (частина суспільного класу, соціальна група), ПРО́ШАРОК, ШАР рідше; СТАН заст. (із закріпленими законом спадкоємними правами та обов'язками); КО́ЛА мн. (певна група населення чи суспільні угруповання). В них (у творах Нечуя-Левицького) ми бачимо. Словник синонімів української мови
7. шар — Шар, ша́ру, -рові; шари́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. шар — ШАР¹, у, ч. 1. чого і без додатка. Однорідна за складом речовина, що суцільною масою вкриває кого-, що-небудь, простягаючись у просторі. Над далекими горбами та ярами небо ніби зливалось з землею, вкритою товстим білим сніговим шаром (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
9. шар — Шар, -ру м. 1) Слой. Шар землі. Мнж. 129. Положили в діжку шар капусти, шар яблук; та знов шар капусти, шар яблук. Кіев. г. 2) Рядъ. Сосн. у. Шаром стоять хати. Н. Вол. у. Шар полукіпків на полі. ум. шаро́к. Желех. Словник української мови Грінченка