шар

ШАР¹, у, ч.

1. чого і без дод. Однорідна за складом речовина, що суцільною масою вкриває кого-, що-небудь, простягаючись у просторі.

Над далекими горбами та ярами небо ніби зливалось з землею, вкритою товстим білим сніговим шаром (І. Нечуй-Левицький);

Манойло присвітив, а Денис одкинув верхній шар соломи (Б. Грінченко);

І раптом апаратник підскочив до Каргата. Хоч обличчя його було вкрите густим шаром масла, та й це не приховало того, що він зблід (Ю. Шовкопляс);

Звідси, просто внизу під кручею, добре видно було широкий міст з тротуарами для пішоходів, Дніпро, ще вкритий зеленавою кригою і залитий поверх неї шаром прозорої і синьої, як весняне небо, води (В. Козаченко);

Розкачаний шар тіста повинен мати однакову товщину, бо при випіканні тонкі місця згоряють, а товсті не пропікаються (з наук.-попул. літ.);

В круглих неглибоких ямах під товстим шаром глини знайдено велику кількість руди (з наук. літ.);

Невичерпні запаси калійних солей у морі – ними можна покрити весь суходіл сорокаметро-вим шаром (з наук.-попул. літ.);

// Ряд, пласт однорідної речовини, матеріалу, який розміщується на чомусь або між іншими такими ж.

Настя .. шар за шаром намотувала на Кольчину голову бинти (В. Собко);

Долівка була вкрита подвійним шаром товстої повсті (З. Тулуб);

Є багато рослин, у яких епідерміс складається з двох або трьох шарів клітин (з навч. літ.);

// також зі сл. атмосфера, повітря. Маса повітря, що міститься над поверхнею планети.

О другій годині дня, коли над лісом, десь у верхніх шарах атмосфери, закудлатились перисті хмарки, затіняючи сонце, а по стерні дмухнув легесенький вітрець, – за ліском забабахкали гармати (М. Трублаїні);

[Ватутін:] Чому грязь? [Галинка:] Відлига. [Ватутін:] Чому відлига? [Галинка:] Теплі шари повітря... (Л. Дмитерко);

// Річний наріст стовбура дерева, помітний при поперечному розрізі завдяки кільцю.

Щороку навколо всього стовбура дерева нарощується шар нової тканини. Він утворюється безпосередньо під корою дерева, де розташований камбій (з наук.-попул. літ.);

* Образно. Сільське життя серед простих людей, женихання з дівчатами, – все це поклало на йому [ньому], поверх панського шара [шару], ще другий, мужицький шар, дуже простий (І. Нечуй-Левицький).

2. розм., рідко. Те саме, що верства́2 2.

– Ми .. боронимо інтереси того шару [селян], який, на нашу думку, всі кривдять (І. Франко);

– Я думаю, з якого ви шару населення? – Парубок хотів сказати “класу”, але передумав, знайшовши інший вислів своєї думки (В. Гжицький);

// Певне коло людей.

“Гарт” [спілка письменників] ставить собі завданням об'єднати всіх пролетарських письменників .. й шар читачів, на котрих розраховані їхні твори (В. Еллан-Блакитний).

3. перен. Однорідна за якоюсь ознакою частина чого-небудь.

Археологічні розкопки розкривають нові, раніш не відомі шари старогрузинської культури (з газ.);

// у сполуч. зі сл. лексичний, лексика і т. ін. Однорідна група слів, що мають свої особливості й чимось різняться від інших.

Праця Олекси Влизька сприяла збагаченню української поезії новими образами і мотивами, новими ракурсами поетичного бачення речей, лексичними шарами, ритмічними формами (з наук. літ.).

4. геол. Ущільнена чи затверділа маса осадової гірської породи, обмежена двома більш-менш паралельними площинами інших порід.

Скидові гори утворилися в таких місцях рівнин, де під дією внутрішніх сил шари порід дали глибокі тріщини, по яких одні ділянки рівнини піднялись, а інші опустились (з навч. літ.);

// у сполуч. з ім. вугілля, крейда, лес і т. ін., також із прикм. вугільний, гранітний, газоносний, рудоносний і т. ін. Однорідно-площинна маса породи, що має певний склад або домішки чогось, чим відрізняється від інших.

Матроси знов узялися за лопати .. Спочатку пішла солонцювата сіра глина, потім жирна глина з різким запахом нафти і нарешті вугільний шар, понад фут завтовшки (З. Тулуб);

[Орлов:] Євген Микитович використав тиснення породи на шар вугілля. Тиснення мільйонів тонн (О. Корнійчук);

Шари крейди в с. Закотне налягають один на одного (із журн.);

У південно-західній частині кургану була знайдена друга могильна яма, так само викопана тільки до шару лесу (з наук. літ.).

5. діал. Ряд;

// у знач. присл. ша́ром. У ряд.

Шаром стоять хати (Сл. Б. Грінченка).

Ша́ром лежа́ти (вкрива́ти і т. ін.) див. лежа́ти.

△ (1) Кортика́льний шар – шар, що вкриває органи людини, зокрема кістки.

Кортикальний шар кістки у нормі, якщо збережені пропорційні кількості його елементів (з наук. літ.);

(2) Культу́рний шар, архл. – шар землі, що містить органічні рештки, будівельні залишки і предмети матеріальної культури минувшини.

Всього в культурному шарі вдалося зібрати близько 50 великих і дрібних уламків глиняного посуду (з наук. літ.);

(3) Ме́ртвий шар, с. г., рідко – однорідний пласт землі, ґрунту, в якому неможливе органічне життя.

На руках носив [Антон] дерев'яний плужок, щоб, боронь боже, лемешем не зачепив мертвого шару ґрунту (С. Чорнобривець);

Після збирання озимих культур поле обов'язково лущать та орють на зяб на глибину 20–22 сантиметри, але не вивертаючи підорний шар (із журн.);

(4) Озо́новий (озо́нний) шар – те саме, що озоносфе́ра.

125 частих запусків ракетоносіїв типу “Сатурн-5”, 85 кораблів типу “Шатл” можуть катастрофічно зруйнувати озоновий шар нашої планети (із журн.);

Якби її [території Сибіру] екологічний стан серйозно погіршився, .. це могло б уплинути на озоновий шар та стимулювати глобальне потепління (з наук.-попул. літ.);

Якщо зникне озонний шар, повна ультрафіолетова радіація знищить усе живе на нашій планеті (із журн.);

(5) О́рний шар, с. г. – верхня, родюча частина ґрунту, яку обробляють під посів.

Ґрунти з неглибоким орним шаром орють на зяб на повну його глибину (з наук. літ.);

(6) Па́нцирний шар – твердий покрив (у деяких плодів).

Для сортів олійного соняшника, поширених тепер у виробництві, дуже важливим є наявність в оболонці сім'янки особливого темнозабарвленого шару, що має назву панцирного (з наук. літ.);

(7) Підо́рний шар, с. г. – ґрунт, що міститься під верхнім, орним пластом.

ШАР², а, ч., розм.

1. Те саме, що ку́ля¹ 1, 2.

Шар прив'язали вірьовками як слід і почали сповнять його газом (І. Нечуй-Левицький);

Більярд був старий, з побитими шарами, подертим сукном і поламаними киями... (з наук. літ.).

2. Кулястий предмет для таємного голосування, а також сам голос за або проти;

// у знач. присл. шара́ми. Таємно.

Нешвидко встав старший та й каже: – Ще, може, хоче хто сказать? – Не треба! буде! і так гоже! Голоси просим одбірать [одбирати]. – А як: відкрито чи шарами? – Старший, підводячись, пита (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шар — (суцільна розпростерта маса однорідної речовини) верства, пласт, товща, прошарок, (геологічні відкладення) нашарування, напластування. Словник синонімів Полюги
  2. шар — (тонкий) прошарок, (тонюсінький) плівка; (вугілля) пласт, (осадових порід) ярус, нашаровання, сов. нашарування; (суспільний) верства. Словник синонімів Караванського
  3. шар — 1. куля, кулька 2. це див. пласт, слой Словник чужослів Павло Штепа
  4. шар — шар 1 іменник чоловічого роду однорідна частина чогось шар 2 іменник чоловічого роду куля розм. Орфографічний словник української мови
  5. шар — -у, ч. 1》 чого і без додатка. Однорідна за складом речовина, що суцільною масою вкриває кого-, що-небудь, простягаючись у просторі. || Ряд, пласт однорідної речовини, матеріалу, який розміщується на чомусь або між іншими такими ж. || також зі сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шар — ВЕРСТВА́ (частина суспільного класу, соціальна група), ПРО́ШАРОК, ШАР рідше; СТАН заст. (із закріпленими законом спадкоємними правами та обов'язками); КО́ЛА мн. (певна група населення чи суспільні угруповання). В них (у творах Нечуя-Левицького) ми бачимо. Словник синонімів української мови
  7. шар — Шар, ша́ру, -рові; шари́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. шар — ШАР¹, у, ч. 1. чого і без додатка. Однорідна за складом речовина, що суцільною масою вкриває кого-, що-небудь, простягаючись у просторі. Над далекими горбами та ярами небо ніби зливалось з землею, вкритою товстим білим сніговим шаром (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  9. шар — Шар, -ру м. 1) Слой. Шар землі. Мнж. 129. Положили в діжку шар капусти, шар яблук; та знов шар капусти, шар яблук. Кіев. г. 2) Рядъ. Сосн. у. Шаром стоять хати. Н. Вол. у. Шар полукіпків на полі. ум. шаро́к. Желех. Словник української мови Грінченка