шарити

Мамрати, вимамрувати, вимамрати, повимамрувати, помамрувати, помамрати, нипати, винипувати, винипати, знипувати, знипати, познйпувати, нишпорити, винишпорювати, винишпорити, повинишпорювати, знишпорювати, знишпорити, познишпорювати, перенишпорювати, перенишпорити, поперенишпорювати, понишпорювати, понишпорити, шастати, вишастувати, вишастати, повишастувати, зішастувати, зішастати, позішастувати, пошастувати, пошастати, шатирити, вишатирювати, вишатирити, повишатирювати, зішатирювати, зішатирити, позішатирювати, пошатирювати, пошатирити, шнишпорювати, шнишпорити, зішнишпорювати, зішнишпорити, пошнишпорювати, пошнишпорити, шолопати, вишолопувати, вишолопати, повишолопувати, зішолопувати, зішолопати, позішолопувати, шпати, вишпатувати, вишпати, зішпатувати, зішпати, пашпатувати, пошпати, шукати, вишукувати, вишукати, повишукувати, дошукуватися, дошукатися, подошукуватися, обшукувати, обшукати, пообшукувати, перешукувати, перешукати, поперешукувати, пошукувати, пошукати, розшукувати, розшукати, порозшукувати

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шарити — [ II, 15], висмикувати[ II, 15] «красти» [ОГ] Словник з творів Івана Франка
  2. шарити — див. шукати Словник синонімів Вусика
  3. шарити — ША́РИТИ, рю, риш, недок. 1. що. Шукати навпомацки. Одчинив [Тимоха] скриню, недовго шарив, тягне мішок з грішми! (Г. Квітка-Основ'яненко); Раптом крутнулась [Марія], згадала, що світло засвітити треба. Словник української мови у 20 томах
  4. шарити — ша́рити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  5. шарити — (у чому?), -рю, -риш, недок. Розуміти. Мені з тобою є про шо поговорити, ти з мене не знущаєшся, на відміну від деяких дєвушек. Шариш? (Л. Дереш). Все від того, що чувак береться писати про те, в чому нічого не шарить (Інтернет). Ти не шариш у нормальній музиці (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  6. шарити — (-рю, -риш) недок.; мол.; схвальн. Гарно розумітися на чомусь, швидко, добре мізкувати. Мишка зневажливо йому кидає: "Ти не шариш у нормальній музиці!" (А. Дністровий, Місто уповільненої дії). БСРЖ, 684; ПСУМС, 79. Словник жарґонної лексики української мови
  7. шарити — -рю, -риш, недок. 1》 перех. і неперех. Шукати навпомацки. 2》 чим, по чому і без додатка, неперех. Обмацувати щось, совати по чомусь (перев. шукаючи). 3》 перех., розм. Старанно шукати кого-, що-небудь. || Ходити десь, кидатися кудись, шукаючи. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. шарити — МА́ЦАТИ (доторкатися руками або ногами до когось-чогось, щоб дослідити, упевнитися в чомусь); ЛА́ПАТИ, ГЛЯДІ́ТИ розм. (дотиками рук розшукувати у темноті, розпізнавати щось за допомогою пальців і т. ін.); ОБМА́ЦУВАТИ, ПРОМА́ЦУВАТИ, ОБЩУ́ПУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  9. шарити — ША́РИТИ, рю, риш, недок. 1. перех. і неперех. Шукати навпомацки. Одчинив [Тимоха] скриню, недовго шарив, тягне мішок з грішми! (Кв.-Осн., II, 1956, 295); Раптом крутнулась [Марія], згадала, що світло засвітити треба. Словник української мови в 11 томах