шарити
ША́РИТИ, рю, риш, недок.
1. що. Шукати навпомацки.
Одчинив [Тимоха] скриню, недовго шарив, тягне мішок з грішми! (Г. Квітка-Основ'яненко);
Раптом крутнулась [Марія], згадала, що світло засвітити треба. Шарила сірників на карнизі, а ніяк не знайде, – де вона заділа їх? (А. Головко).
2. чим, по чому і без дод. Обмацувати щось, совати по чомусь (перев. шукаючи).
Він неспокійно ворушився на лаві, важко сопів, сідав і наслухав. Потому знову вкладався і лежав причаївшись, але раптом зривався і шарив по долівці рукою, поки не знаходив сокири (М. Коцюбинський);
Недбай ходив поміж партами й шарив під ними руками (С. Васильченко);
Вони [бандити] шастали скрізь, метнулись до скрині, почали грабувати добро, зривали з стін рушники, шарили руками за образами (І. Цюпа);
Надворі Пірат лютує на старців. А старці вже, чую, рипають у сінях і шарять по дверях, шукаючи клямку (О. Довженко).
3. кого, що, розм. Старанно шукати кого-, що-небудь.
– Бач! ми шукаємо, шаримо її, а вона он проходжується (Панас Мирний);
// Ходити десь, кидатися кудись, шукаючи.
Хома не лягав, шарив щось по хаті (І. Франко);
На селах часто шарили жандарми, все вивідували, все випитували (С. Чорнобривець);
// перен. Освітлювати, стежачи за чимсь, охороняючи щось (перев. про прожектори).
Рубали ніч прожекторів мечі – усе по морю шарили злобливо, настирливо (І. Гончаренко).
◇ (1) Ша́рити очи́ма – шукаючи кого-, що-небудь, пильно придивлятися, стежити.
Івась покрався сам. Бистро його очі бігали по траві, по будяках, він шарив ними і все подавався уперед (Панас Мирний);
В коридор .. вагона зайшов юнак із клунком і великим чемоданом і почав шарити очима по номерках на дверях (П. Панч).
Значення в інших словниках
- шарити — [ II, 15], висмикувати[ II, 15] «красти» [ОГ] Словник з творів Івана Франка
- шарити — див. шукати Словник синонімів Вусика
- шарити — Мамрати, вимамрувати, вимамрати, повимамрувати, помамрувати, помамрати, нипати, винипувати, винипати, знипувати, знипати, познйпувати, нишпорити, винишпорювати, винишпорити, повинишпорювати, знишпорювати, знишпорити, познишпорювати, перенишпорювати... Словник чужослів Павло Штепа
- шарити — ша́рити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- шарити — (у чому?), -рю, -риш, недок. Розуміти. Мені з тобою є про шо поговорити, ти з мене не знущаєшся, на відміну від деяких дєвушек. Шариш? (Л. Дереш). Все від того, що чувак береться писати про те, в чому нічого не шарить (Інтернет). Ти не шариш у нормальній музиці (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
- шарити — (-рю, -риш) недок.; мол.; схвальн. Гарно розумітися на чомусь, швидко, добре мізкувати. Мишка зневажливо йому кидає: "Ти не шариш у нормальній музиці!" (А. Дністровий, Місто уповільненої дії). БСРЖ, 684; ПСУМС, 79. Словник жарґонної лексики української мови
- шарити — -рю, -риш, недок. 1》 перех. і неперех. Шукати навпомацки. 2》 чим, по чому і без додатка, неперех. Обмацувати щось, совати по чомусь (перев. шукаючи). 3》 перех., розм. Старанно шукати кого-, що-небудь. || Ходити десь, кидатися кудись, шукаючи. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шарити — МА́ЦАТИ (доторкатися руками або ногами до когось-чогось, щоб дослідити, упевнитися в чомусь); ЛА́ПАТИ, ГЛЯДІ́ТИ розм. (дотиками рук розшукувати у темноті, розпізнавати щось за допомогою пальців і т. ін.); ОБМА́ЦУВАТИ, ПРОМА́ЦУВАТИ, ОБЩУ́ПУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- шарити — ША́РИТИ, рю, риш, недок. 1. перех. і неперех. Шукати навпомацки. Одчинив [Тимоха] скриню, недовго шарив, тягне мішок з грішми! (Кв.-Осн., II, 1956, 295); Раптом крутнулась [Марія], згадала, що світло засвітити треба. Словник української мови в 11 томах