шарити

ША́РИТИ, рю, риш, недок.

1. перех. і неперех. Шукати навпомацки.

Одчинив [Тимоха] скриню, недовго шарив, тягне мішок з грішми! (Кв.-Осн., II, 1956, 295);

Раптом крутнулась [Марія], згадала, що світло засвітити треба. Шарила сірників на карнизі, а ніяк не знайде,— де вона заділа їх? (Головко, II, 1957, 116).

2. чим, по чому і без додатка; неперех. Обмацувати щось, совати по чомусь (перев. шукаючи).

Він неспокійно ворушився на лаві, важко сопів, сідав і наслухав. Потому знову вкладався і лежав причаївшись, але раптом зривався і шарив по долівці рукою, поки не знаходив сокири (Коцюб., II, 1955, 74);

Недбай ходив поміж партами й шарив під ними руками (Вас., І, 1959, 82);

Вони [бандити] шастали скрізь, метнулись до скрині, почали грабувати добро, зривали з стін рушники, шарили руками за образами, наче й справді там могли знайти голову комнезаму (Цюпа, Грози.., 1961, 172);

Надворі Пірат лютує на старців. А старці вже, чую, рипають у сінях і шарять по дверях, шукаючи клямку (Довж., Зач. Десна, 1957, 479).

3. перех., розм. Старанно шукати кого-, що-небудь.

— Бач! ми шукаємо, шаримо її, а вона он проходжується (Мирний, IV, 1955, 178);

// Ходити десь, кидатися кудись, шукаючи.

Хома не лягав, шарив щось по хаті (Фр., І, 1955, 71);

На селах часто шарили жандарми, все вивідували, все випитували та хапали комуністів, яких ще не встигли замкнути (Чорн., Визвол. земля, 1959, 108);

// перен. Освітлювати, стежачи за чимсь, охороняючи щось (перев. про прожектори).

Рубали ніч прожекторів мечі — усе по морю шарили злобливо, настирливо (Гонч., Вибр., 1959, 389).

◊ Ша́рити очи́ма — шукаючи кого-, що-небудь, пильно придивлятися, стежити.

Івась покрався сам. Бистро його очі бігали по траві, по будяках, він шарив ними і все подавався уперед (Мирний, IV, 1955, 12);

В коридор.. вагона зайшов юнак із клунком і великим чемоданом і почав шарити очима по номерках на дверях (Панч, В дорозі, 1959, 176).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шарити — [ II, 15], висмикувати[ II, 15] «красти» [ОГ] Словник з творів Івана Франка
  2. шарити — див. шукати Словник синонімів Вусика
  3. шарити — Мамрати, вимамрувати, вимамрати, повимамрувати, помамрувати, помамрати, нипати, винипувати, винипати, знипувати, знипати, познйпувати, нишпорити, винишпорювати, винишпорити, повинишпорювати, знишпорювати, знишпорити, познишпорювати, перенишпорювати... Словник чужослів Павло Штепа
  4. шарити — ША́РИТИ, рю, риш, недок. 1. що. Шукати навпомацки. Одчинив [Тимоха] скриню, недовго шарив, тягне мішок з грішми! (Г. Квітка-Основ'яненко); Раптом крутнулась [Марія], згадала, що світло засвітити треба. Словник української мови у 20 томах
  5. шарити — ша́рити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  6. шарити — (у чому?), -рю, -риш, недок. Розуміти. Мені з тобою є про шо поговорити, ти з мене не знущаєшся, на відміну від деяких дєвушек. Шариш? (Л. Дереш). Все від того, що чувак береться писати про те, в чому нічого не шарить (Інтернет). Ти не шариш у нормальній музиці (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  7. шарити — (-рю, -риш) недок.; мол.; схвальн. Гарно розумітися на чомусь, швидко, добре мізкувати. Мишка зневажливо йому кидає: "Ти не шариш у нормальній музиці!" (А. Дністровий, Місто уповільненої дії). БСРЖ, 684; ПСУМС, 79. Словник жарґонної лексики української мови
  8. шарити — -рю, -риш, недок. 1》 перех. і неперех. Шукати навпомацки. 2》 чим, по чому і без додатка, неперех. Обмацувати щось, совати по чомусь (перев. шукаючи). 3》 перех., розм. Старанно шукати кого-, що-небудь. || Ходити десь, кидатися кудись, шукаючи. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. шарити — МА́ЦАТИ (доторкатися руками або ногами до когось-чогось, щоб дослідити, упевнитися в чомусь); ЛА́ПАТИ, ГЛЯДІ́ТИ розм. (дотиками рук розшукувати у темноті, розпізнавати щось за допомогою пальців і т. ін.); ОБМА́ЦУВАТИ, ПРОМА́ЦУВАТИ, ОБЩУ́ПУВАТИ розм. Словник синонімів української мови