шарити

[ II, 15], висмикувати[ II, 15] «красти» [ОГ]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шарити — див. шукати Словник синонімів Вусика
  2. шарити — Мамрати, вимамрувати, вимамрати, повимамрувати, помамрувати, помамрати, нипати, винипувати, винипати, знипувати, знипати, познйпувати, нишпорити, винишпорювати, винишпорити, повинишпорювати, знишпорювати, знишпорити, познишпорювати, перенишпорювати... Словник чужослів Павло Штепа
  3. шарити — ША́РИТИ, рю, риш, недок. 1. що. Шукати навпомацки. Одчинив [Тимоха] скриню, недовго шарив, тягне мішок з грішми! (Г. Квітка-Основ'яненко); Раптом крутнулась [Марія], згадала, що світло засвітити треба. Словник української мови у 20 томах
  4. шарити — ша́рити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  5. шарити — (у чому?), -рю, -риш, недок. Розуміти. Мені з тобою є про шо поговорити, ти з мене не знущаєшся, на відміну від деяких дєвушек. Шариш? (Л. Дереш). Все від того, що чувак береться писати про те, в чому нічого не шарить (Інтернет). Ти не шариш у нормальній музиці (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  6. шарити — (-рю, -риш) недок.; мол.; схвальн. Гарно розумітися на чомусь, швидко, добре мізкувати. Мишка зневажливо йому кидає: "Ти не шариш у нормальній музиці!" (А. Дністровий, Місто уповільненої дії). БСРЖ, 684; ПСУМС, 79. Словник жарґонної лексики української мови
  7. шарити — -рю, -риш, недок. 1》 перех. і неперех. Шукати навпомацки. 2》 чим, по чому і без додатка, неперех. Обмацувати щось, совати по чомусь (перев. шукаючи). 3》 перех., розм. Старанно шукати кого-, що-небудь. || Ходити десь, кидатися кудись, шукаючи. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. шарити — МА́ЦАТИ (доторкатися руками або ногами до когось-чогось, щоб дослідити, упевнитися в чомусь); ЛА́ПАТИ, ГЛЯДІ́ТИ розм. (дотиками рук розшукувати у темноті, розпізнавати щось за допомогою пальців і т. ін.); ОБМА́ЦУВАТИ, ПРОМА́ЦУВАТИ, ОБЩУ́ПУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  9. шарити — ША́РИТИ, рю, риш, недок. 1. перех. і неперех. Шукати навпомацки. Одчинив [Тимоха] скриню, недовго шарив, тягне мішок з грішми! (Кв.-Осн., II, 1956, 295); Раптом крутнулась [Марія], згадала, що світло засвітити треба. Словник української мови в 11 томах