апокриф

Значення в інших словниках

1. апокриф — апо́криф іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. апокриф — (< грец. apokryphos — таємний, прихований), -а, ч. 1. В епоху еллінізму — таємні книги, доступні жерцям. 2. У християнській релігії — книги, твори, що не ввійшли до складу біблійного канону, офіційно не визнані священними. Словник поетичної мови Василя Стуса
3. апокриф — -а, ч., літ. Стародавній релігійно-легендарний твір, зміст якого не цілком відповідав офіційному віровченню і який не визнавався священним церквою. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. апокриф — АПО́КРИФ, а, ч., літ. Стародавній релігійно-легендарний твір про персонажів і події Священної історії, що не ввійшов до офіційних іудейських і християнських церковних канонів. І. Словник української мови у 20 томах
5. апокриф — Апо́криф, -фу, -фові; -рифи, -фів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. апокриф — АПО́КРИФ, а, ч., літ. Стародавній релігійно-легендарний твір, зміст якого не цілком відповідав офіційному віровченню і який відкидався церквою, не визнавався нею священним. Словник української мови в 11 томах