апокриф
АПО́КРИФ, а, ч., літ. Стародавній релігійно-легендарний твір, зміст якого не цілком відповідав офіційному віровченню і який відкидався церквою, не визнавався нею священним.
Здається мені, Ренан даремне так нехтує неканонічними євангеліями і всякими апокрифами (Л. Укр., V, 1956, 150);
В деяких апокрифах про боротьбу бога з дияволом.. як боротьбу двох рівноправних сил наочно порушений принцип почитання нижчими вищих, основний принцип феодальної ієрархії (Іст. укр. літ., І, 1954, 49).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- апокриф — Апо́криф: — стародавній релігійно-легендарний твір, зміст якого не цілком відповідав офіційному віровченню і який відкидався церквою, не визнавався нею священним [54] Словник з творів Івана Франка
- апокриф — апо́криф іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- апокриф — (< грец. apokryphos — таємний, прихований), -а, ч. 1. В епоху еллінізму — таємні книги, доступні жерцям. 2. У християнській релігії — книги, твори, що не ввійшли до складу біблійного канону, офіційно не визнані священними. Словник поетичної мови Василя Стуса
- апокриф — -а, ч., літ. Стародавній релігійно-легендарний твір, зміст якого не цілком відповідав офіційному віровченню і який не визнавався священним церквою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- апокриф — АПО́КРИФ, а, ч., літ. Стародавній релігійно-легендарний твір про персонажів і події Священної історії, що не ввійшов до офіційних іудейських і християнських церковних канонів. І. Словник української мови у 20 томах
- апокриф — Апо́криф, -фу, -фові; -рифи, -фів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)