вносити

Висловлювати [IV]

Вносити (польсь. wnosić) —пропонувати, як виникає з контексту в III томі, стор. 231 (у IV томі цього слова знайти не вдалось): «Для того вношу, аби рада ухвалила сей бюджет без дискусії, відразу» має пояснення «висловлювати» (527). [MО,IV]

— вносити (=пропонувати, 229) (польськ. wnosić) [MО,III]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вносити — вно́сити / внести́ у ву́ха кому і без додатка. Інформувати кого-небудь про щось невідоме; доносити. Давно люди вносили у вуха недобре про Стефана та Євку (С. Фразеологічний словник української мови
  2. вносити — Вно́сити, вно́шу, вно́сиш, -сять; внось, вно́сьмо, вно́сьте; вне́сти́, внесу́, внесе́ш, -се́; вніс, внесла́, внесли́; вні́сши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. вносити — ВНО́СИТИ (УНО́СИТИ), вно́шу, вно́сиш, недок., ВНЕСТИ́ (УНЕСТИ́), внесу́, внесе́ш; мин. ч. вніс, внесла́, ло́; док., кого, що і без прям. дод. 1. Заносити в середину чого-небудь. Входить він [Петро] у хату та й уносить на плечах, може, .. Словник української мови у 20 томах
  4. вносити — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. вносити — УНОСИТИ заносити; (нове) додавати; (до списку) вписувати; (вклад) робити; (гроші) платити, сплачувати; (хаос) викликати; (на розсуд) пропонувати, подавати; (у текст) записувати; (у банк) класти. Словник синонімів Караванського
  6. вносити — вно́сити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  7. вносити — (уносити), вношу, вносиш, недок., внести (унести), внесу, внесеш, док., перех., у що, до чого і без додатка. 1》 Заносити всередину чого-небудь. 2》 Уводити, вкладати, поміщати в що-небудь. || Включати в список і т. ін.; вписувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. вносити — [ўносиетие] = уносити -ошу, -осиеш; нак. -ос', -ос'теи Орфоепічний словник української мови
  9. вносити — ВНО́СИТИ (УНО́СИТИ), вно́шу, вно́сиш, недок., ВНЕ́СТИ́ (УНЕ́СТИ́), внесу́, внесе́ш, док., перех., у що, до чого і без додатка. 1. Заносити в середину чого-небудь. Входить він [Петро] у хату та й уносить на плечах.. чогось в мішку (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах