вносити

ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм., ПІДДАВА́ТИ розм., ПРИКИДА́ТИ розм., НАКИДА́ТИ розм., ПРИПЛЮСО́ВУВАТИ розм., ПРИТУЛЯ́ТИ (ПРИТУ́ЛЮВАТИ) розм., ПРИЧИНЯ́ТИ діал.; ДОМІ́РЮВАТИ (ДОМІРЯ́ТИ) розм.- (міряючи); ДОПО́ВНЮВАТИ (ДОПОВНЯ́ТИ), ПОПО́ВНЮВАТИ (ПОПОВНЯ́ТИ), ВНО́СИТИ, ПРИВНО́СИТИ (робити повнішим те, що є або вже відоме); ПРИТО́ЧУВАТИ, ДОТО́ЧУВАТИ, ПІДКИДА́ТИ (ПІДКИ́ДУВАТИ), ДОКИДА́ТИ розм. (часто зі сл. слово, жарт і т. ін. — до сказаного, написаного). — Док.: дода́ти, доба́вити, приєдна́ти, докла́сти, прикла́сти, прилучи́ти, долучи́ти, доміша́ти, приміша́ти, підба́вити, приба́вити, наба́вити, надба́вити, підда́ти, прики́нути, наки́нути, приплюсува́ти, притули́ти, причини́ти, домі́ряти, допо́внити, попо́внити, внести́, привнести́, приточи́ти, доточи́ти, підки́нути, доки́нути, приверну́ти діал. На різні сласті він додавав мені п'ятак до грошей тих, що за роботу мені платив (В. Сосюра); — У доповіді було не про все сказано. І критики малувато. Давайте добавлять(В. Кучер); Та сили б нашої не подолав ніхто, Коли б ти різочку, Матвію, до кропила У пару приєднав (переклад М. Рильського); Він тебе й розважить, книжки гарні тобі читає і до книжок докладає своє розумне слово (П. Куліш); Не раз було до деяких пісень прикладає Ганна слова про своє горе (І. Нечуй-Левицький); Фотографії своєї не прилучаю до цього письма, бо на разі такої не маю (О. Кобилянська); Книги дають готові знання, але до них маєш долучити і свої власні, те, до чого дійшла ти сама (М. Слабошпицький); Сторожиха змазувала її (домівку) глиною з водичкою, а іноді й кізячка домішувала (О. Донченко); Зерно з дідуха зберігають до весни, примішують до посівного (з журналу); В'язнів весь час підбавляли й підбавляли. Незабаром нагнали ще селян (О. Гончар); Побачивши ж врагів напори, У башт прибавили запори (І. Котляревський); З того часу йому й набавили десять карбованців у місяць (М. Коцюбинський); Уже чимала купа лушпайок лежала перед нею на столі, а вона одно знає — надбавляє ще (Панас Мирний); Ніхто не піддавав веселощів та жартів, а тим часом усі почували, що гульня не скінчилась (І. Нечуй-Левицький); — Про гроші, прохаю, не згадуйте і не ображайте мене. Хай, може, колись на віщось інше прикинете (Л. Яновська); А як ціну накинув, від люду вчув тоді: — Не варті й половини Ті лишки від свинини (А. Крижанівський); Він може по два-три рази на день обідати.., впорати.. десяток яєць, приплюсувати кільце ковбаси (Я. Гримайло); Взяла я ту кукурузу та й висипала в мішок до своєї; думаю, притулю до своєї! (І. Нечуй-Левицький); Взяв собі багатирку, — Причинив собі роботи: Щонеділі — жовті чоботи! (пісня); — Своє поле маєш переміряти цією кроковкою?.. — Ні, доміряти до свого (М. Стельмах); Сергійко захопливо уточняв і доповнював мені свої розповіді (І. Ле); Ішла стара мати — сильно плаче і ридає, Слізьми моря доповняє (пісня); Шевченко склав альбом і пішов блукати разом з Вернером, поповнюючи ботанічну колекцію новими рослинами (З. Тулуб); Культурна родина повинна мати вдома свою особисту бібліотеку і поповняти її все життя новими надбаннями (І. Волошин); Вони (кіносценарії) внесуть багато нового в наше письменницьке світобачення (О. Довженко); Кожний письменник привносить у свої твори щось від своєї долі, від особистих переживань (з газети); Десять десятинок слобідської толоки Тугокопилому приточили (О. Ковінька); — Довів (Радивон) до занепаду ферму! — потвердив Мусій Завірюха. — Мало не занапастив скот! — доточив і своє слово тракторист Сень (К. Гордієнко); Можливо, ця поезія для інших душ... — підкинув слівце Базіль (Вас. Шевчук); Я був малий і рідко докидав своє слівце про очерет, про став (М. Рильський).

ЗАПИ́СУВАТИ (робити запис про що-небудь), ЗАНОТО́ВУВАТИ, НОТУВА́ТИ, ПРОТОКОЛЮВА́ТИ, ФІКСУВА́ТИ, ЗАФІКСО́ВУВАТИ, ВПИ́СУВАТИ (УПИ́СУВАТИ), ВНО́СИТИ (УНО́СИТИ), ЗАНО́СИТИ (робити запис, включаючи його до інших подібних). — Док.: записа́ти, занотува́ти, зафіксува́ти, вписа́ти (уписа́ти), внести́ (унести́), занести́. Він ходив задумливий, часто витягав блокнот і щось записував до нього (О. Донченко); Далі кореспондент заходився занотовувати свої враження у блискучий блокнот (Д. Бедзик); Карналь відгорнув від себе папери, нічого не записував, бо не звик нотувати своїх думок (П. Загребельний); Вийме (Бова) свій зшиток-щоденник і стане вписувати в його свої смутні думи (С. Васильченко); Рука Цимбала тремтіла, коли він, мов дорогу знахідку, вносив до списку делегатів ім'я Марини Дубчак (С. Журахович); Усі твори, досі написані ним, склалися в мандрах, на ходу. Навіть заносив їх на папір стоячи (П. Колесник).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вносити — Висловлювати [IV] — Вносити (польсь. wnosić) —пропонувати, як виникає з контексту в III томі, стор. 231 (у IV томі цього слова знайти не вдалось): «Для того вношу, аби рада ухвалила сей бюджет без дискусії, відразу» має пояснення «висловлювати» (527). Словник з творів Івана Франка
  2. вносити — вно́сити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. вносити — УНОСИТИ заносити; (нове) додавати; (до списку) вписувати; (вклад) робити; (гроші) платити, сплачувати; (хаос) викликати; (на розсуд) пропонувати, подавати; (у текст) записувати; (у банк) класти. Словник синонімів Караванського
  4. вносити — [ўносиетие] = уносити -ошу, -осиеш; нак. -ос', -ос'теи Орфоепічний словник української мови
  5. вносити — (уносити), вношу, вносиш, недок., внести (унести), внесу, внесеш, док., перех., у що, до чого і без додатка. 1》 Заносити всередину чого-небудь. 2》 Уводити, вкладати, поміщати в що-небудь. || Включати в список і т. ін.; вписувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. вносити — ВНО́СИТИ (УНО́СИТИ), вно́шу, вно́сиш, недок., ВНЕСТИ́ (УНЕСТИ́), внесу́, внесе́ш; мин. ч. вніс, внесла́, ло́; док., кого, що і без прям. дод. 1. Заносити в середину чого-небудь. Входить він [Петро] у хату та й уносить на плечах, може, .. Словник української мови у 20 томах
  7. вносити — вно́сити / внести́ у ву́ха кому і без додатка. Інформувати кого-небудь про щось невідоме; доносити. Давно люди вносили у вуха недобре про Стефана та Євку (С. Фразеологічний словник української мови
  8. вносити — Вно́сити, вно́шу, вно́сиш, -сять; внось, вно́сьмо, вно́сьте; вне́сти́, внесу́, внесе́ш, -се́; вніс, внесла́, внесли́; вні́сши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. вносити — ВНО́СИТИ (УНО́СИТИ), вно́шу, вно́сиш, недок., ВНЕ́СТИ́ (УНЕ́СТИ́), внесу́, внесе́ш, док., перех., у що, до чого і без додатка. 1. Заносити в середину чого-небудь. Входить він [Петро] у хату та й уносить на плечах.. чогось в мішку (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах