відказувати

Нарікати [I,VI,VII]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відказувати — ВІДМОВЛЯ́ТИ (давати відповідь про небажання або неможливість виконати прохання, наказ), ВІДКА́ЗУВАТИ діал., ВИПОВІДА́ТИ діал., ВИМОВЛЯ́ТИ діал. — Док.: відмо́вити, відказа́ти, ви́повісти, ви́мовити. Він дуже любив дітей... Словник синонімів української мови
  2. відказувати — -ую, -уєш, недок., відказати, -ажу, -ажеш, док. 1》 Говорити у відповідь, відповідати. || Відповідати на запитання письмово, листовно. 2》 розм. Заповідати комусь що-небудь перед смертю, залишати в спадок. 3》 діал. Відмовляти. 4》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відказувати — Відказувати, -зую, -єш сов. в. відказати, -жу, -жеш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить. Як Христа дочитаються, то не одказуючи йому: «воистину воскресе», побажай чого: так і станеться. Ном. № 289. Ішов козак дорогою: «помагай-бі, женче!» Вона ж йому відказала!... Словник української мови Грінченка
  4. відказувати — відка́зувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  5. відказувати — хохл. (отказувати) відмовляти Словник чужослів Павло Штепа
  6. відказувати — ВІДПОВІДАТИ, озиватися; (майно) ВІДПИСУВАТИ; БАР. відмовляти. Словник синонімів Караванського
  7. відказувати — Відка́зувати (чого?). Відмовляти (у чому?). Посідаючі верстви мусіли переконати ся, що підкопують власний ґрунт, коли їх представителі відказують державі пошани і, здержуючись від праці, позбавляють її способів істнованя (Б., 1907, 70, 1) // порівн. пол. odmawiać (czegoś) — відмовляти (у чомусь). Українська літературна мова на Буковині
  8. відказувати — ВІДКА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКАЗА́ТИ, ажу́, а́жеш, док. 1. Говорити у відповідь, відповідати на чиїсь слова, запитання і т. ін. – Що тобі, сину? – питаю. Словник української мови у 20 томах
  9. відказувати — Відка́зувати, -ка́зую, -ка́зуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. відказувати — ВІДКА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКАЗА́ТИ, ажу́, а́жеш, док. 1. Говорити у відповідь, відповідати на чиїсь слова, запитання і т. ін. — Що тобі, сину? — питаю. Словник української мови в 11 томах