гиря

Низько підстрижена голова [XI]

— тут в значенні; грива [XII]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гиря — 1. важок, важка 2. макотиря Словник чужослів Павло Штепа
  2. гиря — ГИ́РЯ, і, ж. 1. Металевий предмет певної ваги, який править за міру при зважуванні. – На такий вантаж і гир у мене не вистачить, – весело занепокоївся Цимбал (О. Гончар); Михась орудує з гирями біля вагів [ваг] (С. Словник української мови у 20 томах
  3. гиря — див. бідний; голова Словник синонімів Вусика
  4. гиря — ГОЛОВА́ (частина тіла), ЛОБ розм., КАЗА́Н ірон., жарт., МАКІ́ТРА ірон., МАКОТИ́РЯ ірон., ДОВБЕ́ШКА зневажл., КУ́МПОЛ зневажл., ГЛАВА́ уроч., заст., ГИ́РЯ діал., зневажл. (Катерина:) Подумаєш, вдарив старого Галушку по голові.. Словник синонімів української мови
  5. гиря — -і, ж. 1》 Металевий предмет певної ваги, який править за міру під час зважування. || Предмет великої ваги для гімнастичних вправ у важкій атлетиці. 2》 Висячий важок, що приводить у рух механізм або врівноважує що-небудь. 3》 перен., діал., зневажл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. гиря — ги́ря = ги́ра Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. гиря — Гиря, -рі ж. 1) Низко остриженный. Бач чого гирі забажалось: кісничків. Ном. № 5343. Забравши деяких троянців, обсмалених, як гиря, ланців, п'ятами з Трої накивав. Котл. Ен. І. 5. 2) Гиря. ум. гиронька. Ой гиронька ложки мила, тонкий хвартух замочила. Грин. ІІІ. 683. Словник української мови Грінченка
  8. гиря — Ги́ря, -рі, -рею; ги́рі, гир, ги́рям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. гиря — ги́ря іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  10. гиря — ГИ́РЯ, і, ж. 1. Металевий предмет певної ваги, який править за міру при зважуванні. — На такий вантаж і гир у мене не вистачить, — весело занепокоївся Цимбал (Гончар, Таврія.., 1957, 441); Михась орудує з гирями біля вагів (Чорн., Визвол. Словник української мови в 11 томах