гицель

Ги́цель:

— людина, яка виловлює собак; вживається також як лайливе слово [54]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гицель — -целя і -цля, ч. Людина, що виловлює собак. || Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гицель — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
  3. гицель — ги́цель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. гицель — НЕДО́ЛЮДОК зневажл., лайл. (про людину, що втратила свої людські риси й не гідна цього звання через свої потворні, жахливі вчинки, дії), НЕДО́ЛЮД зневажл., лайл., НЕ́ЛЮД перев. мн., зневажл., БУЗУВІ́Р лайл., ПОТВО́РА зневажл., ВИ́РОДОК зневажл., лайл. Словник синонімів української мови
  5. гицель — ГИ́ЦЕЛЬ, целя і цля, ч., розм. Той, хто займається відловлюванням бездоглядних собак. – Спіймали Чорного [собаку] .. – Пропав. От чортові гицелі! – вилаявся [Матрос] і плюнув просто перед себе, ніби в вічі тим гицелям (І. Словник української мови у 20 томах
  6. гицель — Ги́цель, ги́цля, -цлеві; ги́цлі, -цлів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. гицель — ги́цель 1. той, хто відловлює безпритульних собак (м, ср, ст): До важніших “собитій” в часі мого студенства в Стрию, а був я там шість і півроку, належали ось такі: поставлення пам'ятника в “Вільшині” для жовнірів зі стрийського полку... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. гицель — Псар, собакар Словник чужослів Павло Штепа
  9. гицель — (-целя і -цля) ч.; мол., жрм; зневажл. Хлопець, чоловік. Троє кремезних гицлів помалу спустилися по східцях і підійшли до джипа (Л. Кононович, Феміністка). Словник жарґонної лексики української мови
  10. гицель — ГИ́ЦЕЛЬ, целя і цля, ч. Людина, що виловлює собак. — Спіймали Чорного [собаку].. — Пропав. От чортові гицелі! — вилаявся [Матрос] і плюнув просто перед себе, ніби в вічі тим гицелям (Мик. Словник української мови в 11 томах
  11. гицель — Гицель, -целя, и -цля м. Занимающійся истребленіемъ собакъ. Бранное слово. Лихо мамі твоїй, гицлю! Рудая. І. 65. Словник української мови Грінченка