дишель

Значення в інших словниках

1. дишель — ди́шель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. дишель — -шля, ч. Товста жердина, прикріплена до передньої частини воза або саней, що використовується для запрягання коней і допомагає правити ними. || Така ж жердина у колісному сільськогосподарському інвентарі для з'єднання його з трактором або іншою машиною. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дишель — ди́шель вул., вульг. чоловічий статевий орган (ст)|| = будуляк Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. дишель — ДИ́ШЕЛЬ (груба жердина, прикріплена до передньої частини воза або саней; елемент колісного сільськогосподарського реманенту), ДИ́ШЛО, ВИ́РЛО діал.; ВІЙЯ́ (у воловому возі); ВІ́ЙЦЕ заст. (в упряжі плуга між двома парами волів). Словник синонімів української мови
5. дишель — Ди́шель, ди́шля, -шлеві, -шлем; ди́шлі, -шлів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. дишель — ДИ́ШЕЛЬ, шля, ч. Товста жердина, прикріплена до передньої частини воза або саней, що використовується для запрягання коней і допомагає правити ними. Він мав усе лиш одного коня і малий візок з дубовим дишлем (Стеф., І, 1949, 61); *Образно. Словник української мови в 11 томах
7. дишель — Дишель, -шля м. Дышло. Н. Вол. у. Без дишля, без дуги: куди захочем, туди й поїдем — я і ти. Ном. стр. 302. № 431. Словник української мови Грінченка