1. Словник української мови в 11 томах

дишель

ДИ́ШЕЛЬ, шля, ч. Товста жердина, прикріплена до передньої частини воза або саней, що використовується для запрягання коней і допомагає правити ними.

Він мав усе лиш одного коня і малий візок з дубовим дишлем (Стеф., І, 1949, 61);

*Образно. Вже й віз небесний дишлем на світанок хилив і зірниця пломеніла на сході (Іщук, Вербівчани, 1961, 344);

// Така ж жердина у колісному сільськогосподарському інвентарі для з’єднання його з трактором або іншою машиною.

Одновісний причіп складається з осі, ресорної підвіски, рами в дишлем та кузова (Автомоб., 1957, 15).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дишель — Ди́шель: — товста жердина, прикріплена до передньої частини воза або саней, що використовується для запрягання коней і допомагає правити ними [54] Словник з творів Івана Франка
  2. дишель — ди́шель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. дишель — -шля, ч. Товста жердина, прикріплена до передньої частини воза або саней, що використовується для запрягання коней і допомагає правити ними. || Така ж жердина у колісному сільськогосподарському інвентарі для з'єднання його з трактором або іншою машиною. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дишель — ди́шель вул., вульг. чоловічий статевий орган (ст)|| = будуляк Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. дишель — ДИ́ШЕЛЬ (груба жердина, прикріплена до передньої частини воза або саней; елемент колісного сільськогосподарського реманенту), ДИ́ШЛО, ВИ́РЛО діал.; ВІЙЯ́ (у воловому возі); ВІ́ЙЦЕ заст. (в упряжі плуга між двома парами волів). Словник синонімів української мови
  6. дишель — Ди́шель, ди́шля, -шлеві, -шлем; ди́шлі, -шлів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. дишель — Дишель, -шля м. Дышло. Н. Вол. у. Без дишля, без дуги: куди захочем, туди й поїдем — я і ти. Ном. стр. 302. № 431. Словник української мови Грінченка