1. Словник з творів Івана Франка

доганяти

Доганяти:

— в окр. значенні: докоряти, висловлювати догану [52]

— дорікати, висловлювати догану [I]

— «Дігнати» (зробити прикрість, неприємність, засмутити): «ніколи їм не дігнав ні непослухом, ні прикрим словом» (139) пояснено: «доганяти — дорікати, висловлювати догану», з двома помилками чи неточностями одночасно. Перша помилка полягає в неправильній формі неозначеної форми (доганяти зам. дігнати), друга — в невірному тлумаченні значення. Контекст виразно вказує, що тут не йдеться про дорікання чи висловлювання догани, хоч би лише тому, що непослухом не можна дорікати. Непослухом можна лише зробити прикрість, засмутити, опечалити. [MО,I]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доганяти — (рухаючись, наблизитись) наздоганяти, наспівати, настигати// наступати на п'яти. Словник синонімів Полюги
  2. доганяти — доганя́ти 1 дієслово недоконаного виду настигати доганя́ти 2 дієслово недоконаного виду дорікати діал. Орфографічний словник української мови
  3. доганяти — див. НАЗДОГАНЯТИ. Словник синонімів Караванського
  4. доганяти — [доган’атие] -н'айу, -н'айеиш Орфоепічний словник української мови
  5. доганяти — I -яю, -яєш, недок., догнати, дожену, доженеш, док., перех. і без додатка. 1》 Настигати кого-, що-небудь, наближатися до того, що рухається попереду. || перен. Порівнюватися з ким-небудь зростом. 2》 перен. Домагатися таких же успіхів, досягнень і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. доганяти — Доганяй вітра в полі. Коли ловлять когось, а за ним і слід пропав. Зайця возом не доженеш. Бо заяць скоріш біжить, як віз може котитися. Не доженеш і конем, що запізниш одним днем. Раз стративши добру нагоду, не знати, чи знову вона прийде. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. доганяти — Яю, -яєш, недок., догнати, -жену, -женеш, док. Розуміти, здогадуватися. Вони цього не доганяють, бо дауни (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  8. доганяти — (-яю, -яєш) недок., (що). крим., мол. Розуміти щось на рівні вимог, що висуваються до інтелекту. Христя щось торохтить мені на вухо, але я нічого не "доганяю" (С. Бортніков, Чистильник); Я не доганяю тупу манеру показувати пальцем на бультер'єра (із пісні гурту "Скрябін"). Югановы, 70; ЯБМ, 1, 282. Словник жарґонної лексики української мови
  9. доганяти — див. бігти Словник синонімів Вусика
  10. доганяти — шука́ти (лови́ти, доганя́ти) / злови́ти (пійма́ти) ві́тра в по́лі. 1. тільки наказ. форма. Безслідно зникнути, так, що марно й шукати. — Що ж то буде за чудасія? — Так, нічого: підхоплю тілько (тільки) на сідло отсю кралю, та й шукай вітра в полі. Фразеологічний словник української мови
  11. доганяти — ДОГНА́ТИ кого, що (рухаючись, наблизитися до того, хто (що) пересувається попереду), НАЗДОГНА́ТИ, ЗДОГНА́ТИ, НАГНА́ТИ, НАСПІ́ТИ, ДОСПІ́ТИ рідше, УГНА́ТИСЯ (ВГНА́ТИСЯ) за ким-чим, розм., УГАНЯ́ТИСЯ (ВГАНЯ́ТИСЯ) за ким-чим, розм., ДОГОНИ́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  12. доганяти — Доганя́ти, -ганя́ю, -ганя́єш і дого́нити, -го́ню, -го́ниш; догна́ти, дожену́, -жене́ш, -жене́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. доганяти — ДОГАНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., ДОГНА́ТИ, дожену́, дожене́ш, док., перех. і без додатка. 1. Настигати кого-, що-небудь, наближатися до того, що рухається попереду. Подибала стара мати Доню в полі доганяти… (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  14. доганяти — I. Доганяти, -няю, -єш сов. в. догнати, дожену, -неш, гл. 1) Догонять, догнать, нагонять, нагнать. Запрягайте коні в шори, коні ворониї; доганяйте літа мої, літа молодиї. Мет. 106. Швидко іди ти, — доженеш лихо; іди тихо, — тебе дожене лихо. Ном. № 8048. Словник української мови Грінченка