1. Фразеологічний словник української мови

доганяти

шука́ти (лови́ти, доганя́ти) / злови́ти (пійма́ти) ві́тра в по́лі. 1. тільки наказ. форма. Безслідно зникнути, так, що марно й шукати. — Що ж то буде за чудасія? — Так, нічого: підхоплю тілько (тільки) на сідло отсю кралю, та й шукай вітра в полі. Махнем з побратимом навпростець до Чорної гори (П. Куліш); — Візьму його з собою, дам сапу в руки, покрутиться біля мене, а тільки відвернулась, уже лови вітра в полі! (О. Гончар); —Ха-ха-ха,— реготав професор,— вони (Яринка і Крайнєв) полетіли, ловіть вітра в полі (В. Собко). 2. Здійснювати безрезультатні пошуки кого-, чого-небудь. — А що гестапівці знайдуть (друкарську машинку)? — скрикнула Тамара.— Нехай шукають вітра в полі,— задиристо випалила Женя (А. Хижняк); (Лука:) Повернуся раніше від інших .. Одчиніть мені тихенько двері. Я ляжу, а вони хай шукають вітра в полі (Я. Галан); Але тут почув Бертольдо, як озвався голос долі: “Гей, біжіте, панські слуги, Та зловіте вітра в полі” (Леся Українка); — Овва, який же баский! Чи не вітра в полі хочеш піймати?.. Да ти й сам, бачу, степовик (Марко Вовчок). 3. Домагатися чого-небудь неможливого, недосяжного. — Я хочу побратися з вітровою донькою. Ходіть зі мною і будете моїми старостами..— Що, хочеш шукати вітра в полі? — питали (сусіди) (Казки Буковини..); (Купер’ян:) Здоров, Паньку.. Здається, ти їдеш шукати вітра в полі (І. Карпенко-Карий).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доганяти — Доганяти: — в окр. значенні: докоряти, висловлювати догану [52] — дорікати, висловлювати догану [I] — «Дігнати» (зробити прикрість, неприємність, засмутити): «ніколи їм не дігнав ні непослухом, ні прикрим словом» (139) пояснено: «доганяти — дорікати... Словник з творів Івана Франка
  2. доганяти — (рухаючись, наблизитись) наздоганяти, наспівати, настигати// наступати на п'яти. Словник синонімів Полюги
  3. доганяти — доганя́ти 1 дієслово недоконаного виду настигати доганя́ти 2 дієслово недоконаного виду дорікати діал. Орфографічний словник української мови
  4. доганяти — див. НАЗДОГАНЯТИ. Словник синонімів Караванського
  5. доганяти — [доган’атие] -н'айу, -н'айеиш Орфоепічний словник української мови
  6. доганяти — I -яю, -яєш, недок., догнати, дожену, доженеш, док., перех. і без додатка. 1》 Настигати кого-, що-небудь, наближатися до того, що рухається попереду. || перен. Порівнюватися з ким-небудь зростом. 2》 перен. Домагатися таких же успіхів, досягнень і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. доганяти — Доганяй вітра в полі. Коли ловлять когось, а за ним і слід пропав. Зайця возом не доженеш. Бо заяць скоріш біжить, як віз може котитися. Не доженеш і конем, що запізниш одним днем. Раз стративши добру нагоду, не знати, чи знову вона прийде. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. доганяти — Яю, -яєш, недок., догнати, -жену, -женеш, док. Розуміти, здогадуватися. Вони цього не доганяють, бо дауни (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  9. доганяти — (-яю, -яєш) недок., (що). крим., мол. Розуміти щось на рівні вимог, що висуваються до інтелекту. Христя щось торохтить мені на вухо, але я нічого не "доганяю" (С. Бортніков, Чистильник); Я не доганяю тупу манеру показувати пальцем на бультер'єра (із пісні гурту "Скрябін"). Югановы, 70; ЯБМ, 1, 282. Словник жарґонної лексики української мови
  10. доганяти — див. бігти Словник синонімів Вусика
  11. доганяти — ДОГНА́ТИ кого, що (рухаючись, наблизитися до того, хто (що) пересувається попереду), НАЗДОГНА́ТИ, ЗДОГНА́ТИ, НАГНА́ТИ, НАСПІ́ТИ, ДОСПІ́ТИ рідше, УГНА́ТИСЯ (ВГНА́ТИСЯ) за ким-чим, розм., УГАНЯ́ТИСЯ (ВГАНЯ́ТИСЯ) за ким-чим, розм., ДОГОНИ́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  12. доганяти — Доганя́ти, -ганя́ю, -ганя́єш і дого́нити, -го́ню, -го́ниш; догна́ти, дожену́, -жене́ш, -жене́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. доганяти — ДОГАНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., ДОГНА́ТИ, дожену́, дожене́ш, док., перех. і без додатка. 1. Настигати кого-, що-небудь, наближатися до того, що рухається попереду. Подибала стара мати Доню в полі доганяти… (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  14. доганяти — I. Доганяти, -няю, -єш сов. в. догнати, дожену, -неш, гл. 1) Догонять, догнать, нагонять, нагнать. Запрягайте коні в шори, коні ворониї; доганяйте літа мої, літа молодиї. Мет. 106. Швидко іди ти, — доженеш лихо; іди тихо, — тебе дожене лихо. Ном. № 8048. Словник української мови Грінченка