замовляти

Промовляти до кого [IV]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. замовляти — замовля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. замовляти — [замоўл’атие] -л'айу, -л'айеиш Орфоепічний словник української мови
  3. замовляти — -яю, -яєш, недок., замовити, -влю, -виш; мн. замовлять; док. 1》 перех. Доручати кому-небудь виготовити, виконати, підготувати або доставити що-небудь у певний, наперед визначений строк. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. замовляти — замовля́ти (загово́рювати) / замо́вити (заговори́ти) зу́би кому і без додатка. 1. Відвертати увагу кого-небудь від чогось, переводити розмову на щось інше. Дядько Янко, щоб заспокоїти родичок, напевно, щось розказує, заговорює зуби (М. Фразеологічний словник української мови
  5. замовляти — ЗАГОВОРИ́ТИ (почати розмову, звертаючись до когось), ЗАБАЛА́КАТИ розм., ЗАГОМОНІ́ТИ розм., ЗАМО́ВИТИ заст. рідко; ОБІЗВА́ТИСЯ, ОКЛИ́КНУТИСЯ розм. (звернутися з розмовою, запитанням і т. ін.). — Недок. Словник синонімів української мови
  6. замовляти — Замовля́ти, -мовля́ю, -мовля́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. замовляти — ЗАМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАМО́ВИТИ, влю, виш; мн. замо́влять; док. 1. перех. Доручати кому-небудь виготовити, виконати, підготувати або доставити що-небудь у певний, наперед визначений строк. — Станете ви коней добувати.. Словник української мови в 11 томах
  8. замовляти — Замовля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. замовити, -влю, -виш, гл. Заговаривать, заговорить. Та не замовляйте зуби — не болять. Ном. № 14189. Кров замовляти. Грин. II. З15. Словник української мови Грінченка