замовляти
Замовля́ти, -ля́ю, -єш
сов. в. замовити, -влю, -виш, гл. Заговаривать, заговорить. Та не замовляйте зуби — не болять. Ном. № 14189. Кров замовляти. Грин. II. З15.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- замовляти — Промовляти до кого [IV] Словник з творів Івана Франка
- замовляти — замовля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- замовляти — [замоўл’атие] -л'айу, -л'айеиш Орфоепічний словник української мови
- замовляти — -яю, -яєш, недок., замовити, -влю, -виш; мн. замовлять; док. 1》 перех. Доручати кому-небудь виготовити, виконати, підготувати або доставити що-небудь у певний, наперед визначений строк. Великий тлумачний словник сучасної мови
- замовляти — замовля́ти (загово́рювати) / замо́вити (заговори́ти) зу́би кому і без додатка. 1. Відвертати увагу кого-небудь від чогось, переводити розмову на щось інше. Дядько Янко, щоб заспокоїти родичок, напевно, щось розказує, заговорює зуби (М. Фразеологічний словник української мови
- замовляти — ЗАГОВОРИ́ТИ (почати розмову, звертаючись до когось), ЗАБАЛА́КАТИ розм., ЗАГОМОНІ́ТИ розм., ЗАМО́ВИТИ заст. рідко; ОБІЗВА́ТИСЯ, ОКЛИ́КНУТИСЯ розм. (звернутися з розмовою, запитанням і т. ін.). — Недок. Словник синонімів української мови
- замовляти — Замовля́ти, -мовля́ю, -мовля́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- замовляти — ЗАМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАМО́ВИТИ, влю, виш; мн. замо́влять; док. 1. перех. Доручати кому-небудь виготовити, виконати, підготувати або доставити що-небудь у певний, наперед визначений строк. — Станете ви коней добувати.. Словник української мови в 11 томах