замовляти

ЗАМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАМО́ВИТИ, влю, виш; мн. замо́влять; док.

1. перех. Доручати кому-небудь виготовити, виконати, підготувати або доставити що-небудь у певний, наперед визначений строк.

— Станете ви коней добувати.. — ясно як день їм буде, нащо ви коней замовляєте (Вовчок, Вибр., 1937, 106);

Шляхтичі й лицарі замовляли собі шоломи і шаблі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 7);

Я заздалегідь повинен знати, що Ви поїдете, щоб замовити для Вас хату (Коцюб., III, 1956, 437);

Баба Явдоха, буркочучи, сама віднесла шевцеві хромові заготовки й замовила дівчинці черевики (Донч., IV, 1957, 186);

// Просити принести які-небудь страви або напої в їдальні, ресторані і т. ін.

В ресторані замовляли пиво, морозиво, якусь воду, аби тільки сидіти тут у прохолоді й чекати вечора (Ле, Міжгір’я, 1953, 14);

Капітан замовив кіш вина, щоби випити «за братерство» з новими товаришами (Фр., VI, 1951, 387);

// Домовлятися на телефонній станції про розмову з ким-небудь, хто перебуває в іншому населеному пункті.

Катя взяла трубку, викликала міжміську станцію і від імені першого секретаря райкому замовила Терноград (Собко, Нам спокій.., 1959, 106).

2. перех. і без додатка, етн. Промовляти магічні слова, вислови, які, за марновірними уявленнями, маючи чаклунську силу, чинять вплив на кого-, що-небудь, лікують хвороби, загоюють рани і т. ін.

І ворожка ворожила, Пристріт замовляла, Талан-долю за три шаги З воску виливала (Шевч., І, 1951, 283);

Тугар.. вибирався на лови, мов на війну, з запасом стріл і рогатин, зі слугами й запасами живності, навіть з досвідним знахарем, що вмів замовляти рани (Фр., VI, 1951, 9);

[Павло:] Нема нуднішої болісті, як зуби. [Яким:] Є такі знахарі, що замовляють (Крон., II, 1958, 354);

// від чого. Робити невразливим до якої-небудь загрози, небезпеки; відвертати від себе, від когось що-небудь.

От кулю замовлять хто вмів, — інше діло!.. Той — на гармати гайда сміло! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 130);

Кожний з.. гайдамацьких загонів мав свого ватажка чи отамана, прозивались вони ще й характерниками, бо замовляли од кулі (Стор.. І. 1957, 273);

Дід знав слово, як замовити ліс і від порубу, й від потрави (Л. Янов., І, 1959, 346);

Замовля́ти (замо́вити) кров — припиняти кровотечу, застосовуючи замовляння (у 2 знач.).

— Чоловік ногу врубав.. — так кров і цебенить! Уже ми й стару Хомиху кликали, щоб замовила кров (Гр., II, 1963, 63).

◊ Зу́би замовля́ти див. зуб.

3. неперех., заст., рідко. Те саме, що загово́рювати 1.

Чи стрівався він з простим чоловіком на вулиці — замовляв до нього його мовою, викав, ішов рядом, не боячись огудки (Мирний, III, 1954, 190);

Як же мені до її доступитись, як замовити? Страшно!.. (Барв., Опов.., 1902, 85).

4. тільки док., перех. і без додатка, розм., рідко. Те саме, що сказа́ти.

— Костянтину Петровичу моє шанування! — любенько замовив Проценко (Мирний, III, 1954, 296);

Антон поспішив замовити слово, що надійшов до неї попитати на відробіток насіння вівса (Чорн., Визвол. земля, 1959, 12).

Замовити [добре (прихильне)] слово (словечко) за кого — звернутися до когось із клопотанням про кого-небудь.

Моє прохання до Вас: замовте за мене д. Уманцеві прихильне слово (Коцюб., III, 1956, 160);

Перед виконробом та кухарками замовив [батько] за неї словечко, Ліні аж незручно було за цю його непотрібну протекцію (Гончар, Тронка, 1963, 264).