1. Великий тлумачний словник сучасної мови

замовляти

замовля́ти

-яю, -яєш, недок., замовити, -влю, -виш; мн. замовлять; док.

1》 перех. Доручати кому-небудь виготовити, виконати, підготувати або доставити що-небудь у певний, наперед визначений строк.

|| Просити принести які-небудь страви або напої в їдальні, ресторані і т. ін.

|| Домовлятися на телефонній станції про розмову з ким-небудь, хто перебуває в іншому населеному пункті.

2》 перех. і без додатка, етн. Промовляти магічні слова, вислови, які, за народними уявленнями, маючи чаклунську силу, чинять вплив на кого-, що-небудь, лікують хвороби, загоюють рани і т. ін.

|| від чого. Робити невразливим до якої-небудь загрози, небезпеки; відвертати від себе, від когось що-небудь.

Замовляти кров — припиняти кровотечу, застосовуючи замовляння (у 2 знач.).

3》 неперех., заст., рідко. Те саме, що заговорювати 1).

4》 тільки док., перех. і без додатка, розм., рідко. Те саме, що сказати.

Замовити слово за кого — звернутися до когось із клопотанням про кого-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. замовляти — Промовляти до кого [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. замовляти — замовля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. замовляти — [замоўл’атие] -л'айу, -л'айеиш Орфоепічний словник української мови
  4. замовляти — замовля́ти (загово́рювати) / замо́вити (заговори́ти) зу́би кому і без додатка. 1. Відвертати увагу кого-небудь від чогось, переводити розмову на щось інше. Дядько Янко, щоб заспокоїти родичок, напевно, щось розказує, заговорює зуби (М. Фразеологічний словник української мови
  5. замовляти — ЗАГОВОРИ́ТИ (почати розмову, звертаючись до когось), ЗАБАЛА́КАТИ розм., ЗАГОМОНІ́ТИ розм., ЗАМО́ВИТИ заст. рідко; ОБІЗВА́ТИСЯ, ОКЛИ́КНУТИСЯ розм. (звернутися з розмовою, запитанням і т. ін.). — Недок. Словник синонімів української мови
  6. замовляти — Замовля́ти, -мовля́ю, -мовля́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. замовляти — ЗАМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАМО́ВИТИ, влю, виш; мн. замо́влять; док. 1. перех. Доручати кому-небудь виготовити, виконати, підготувати або доставити що-небудь у певний, наперед визначений строк. — Станете ви коней добувати.. Словник української мови в 11 томах
  8. замовляти — Замовля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. замовити, -влю, -виш, гл. Заговаривать, заговорить. Та не замовляйте зуби — не болять. Ном. № 14189. Кров замовляти. Грин. II. З15. Словник української мови Грінченка