осадник

Оса́дник:

— поселенець з польської шляхти на українських землях [43]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осадник — оса́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. осадник — -а, ч. 1》 іст. Польський колоніст на західноукраїнських та західнобілоруських землях у період між двома світовими війнами. 2》 заст. Те саме, що осадчий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. осадник — ОСА́ДНИК, а, ч. 1. заст. Те саме, що оса́дчий. Худобу велів [боярин] перегнати до череди сусіднього, корчинського осадника (І. Франко); Окремі представники польської шляхти відомі як осадники деяких сіл і міст на Чернігівщині (з наук. літ.). 2. іст. Словник української мови у 20 томах
  4. осадник — ОСА́ДНИК, а, ч. 1. іст. Польський колоніст на західноукраїнських та західнобілоруських землях за часів буржуазно-поміщицької Польщі. Політика Пілсудського видна конкретно — відгородити нас від Радянської країни осадниками (Козл., Весн. Словник української мови в 11 томах
  5. осадник — Осадник, -ка ж. Первый поселенець въ данномъ населенномъ пунктѣ, основатель поселенія. Словник української мови Грінченка