осадник
ОСА́ДНИК, а, ч.
1. заст. Те саме, що оса́дчий.
Худобу велів [боярин] перегнати до череди сусіднього, корчинського осадника (І. Франко);
Окремі представники польської шляхти відомі як осадники деяких сіл і міст на Чернігівщині (з наук. літ.).
2. іст. Учасник осадництва – польський колоніст на західноукраїнських та західнобілоруських землях.
На західноукраїнські землі було переселено близько 40 тисяч сімей осадників, і кожен з них одержував по 15 –30 і більше гектарів землі, що відбирались у селян (з публіц. літ.);
Осадник навіть не сідав на коня для погоні за мною (П. Козланюк).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- осадник — Оса́дник: — поселенець з польської шляхти на українських землях [43] Словник з творів Івана Франка
- осадник — оса́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- осадник — -а, ч. 1》 іст. Польський колоніст на західноукраїнських та західнобілоруських землях у період між двома світовими війнами. 2》 заст. Те саме, що осадчий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- осадник — ОСА́ДНИК, а, ч. 1. іст. Польський колоніст на західноукраїнських та західнобілоруських землях за часів буржуазно-поміщицької Польщі. Політика Пілсудського видна конкретно — відгородити нас від Радянської країни осадниками (Козл., Весн. Словник української мови в 11 томах
- осадник — Осадник, -ка ж. Первый поселенець въ данномъ населенномъ пунктѣ, основатель поселенія. Словник української мови Грінченка