осадник
ОСА́ДНИК, а, ч.
1. іст. Польський колоніст на західноукраїнських та західнобілоруських землях за часів буржуазно-поміщицької Польщі.
Політика Пілсудського видна конкретно — відгородити нас від Радянської країни осадниками (Козл., Весн. шум, 1952, 102);
На західноукраїнські землі [за часів буржуазної Польщі] було переселено близько 40 тисяч сімей осадників, і кожен з них одержував по 15-30 і більше гектарів землі, що відбирались у трудящих селян (Ком. Укр., 9, 1969, 24).
2. заст. Те саме, що оса́дчий.
Окремі представники польської шляхти відомі як осадники деяких сіл і міст на Чернігівщині (Мовозн., XIV, 1957, 34).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- осадник — Оса́дник: — поселенець з польської шляхти на українських землях [43] Словник з творів Івана Франка
- осадник — оса́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- осадник — -а, ч. 1》 іст. Польський колоніст на західноукраїнських та західнобілоруських землях у період між двома світовими війнами. 2》 заст. Те саме, що осадчий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- осадник — ОСА́ДНИК, а, ч. 1. заст. Те саме, що оса́дчий. Худобу велів [боярин] перегнати до череди сусіднього, корчинського осадника (І. Франко); Окремі представники польської шляхти відомі як осадники деяких сіл і міст на Чернігівщині (з наук. літ.). 2. іст. Словник української мови у 20 томах
- осадник — Осадник, -ка ж. Первый поселенець въ данномъ населенномъ пунктѣ, основатель поселенія. Словник української мови Грінченка