осадник
оса́дник
-а, ч.
1》 іст. Польський колоніст на західноукраїнських та західнобілоруських землях у період між двома світовими війнами.
2》 заст. Те саме, що осадчий.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- осадник — Оса́дник: — поселенець з польської шляхти на українських землях [43] Словник з творів Івана Франка
- осадник — оса́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- осадник — ОСА́ДНИК, а, ч. 1. заст. Те саме, що оса́дчий. Худобу велів [боярин] перегнати до череди сусіднього, корчинського осадника (І. Франко); Окремі представники польської шляхти відомі як осадники деяких сіл і міст на Чернігівщині (з наук. літ.). 2. іст. Словник української мови у 20 томах
- осадник — ОСА́ДНИК, а, ч. 1. іст. Польський колоніст на західноукраїнських та західнобілоруських землях за часів буржуазно-поміщицької Польщі. Політика Пілсудського видна конкретно — відгородити нас від Радянської країни осадниками (Козл., Весн. Словник української мови в 11 томах
- осадник — Осадник, -ка ж. Первый поселенець въ данномъ населенномъ пунктѣ, основатель поселенія. Словник української мови Грінченка