пражити

Значення в інших словниках

1. пражити — пра́жити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
2. пражити — -жу, -жиш, недок., розм. 1》 перех. Те саме, що прягти 1); смажити. 2》 неперех. Те саме, що прягти 2). || рідко. Проймати, допікати (про вітер, мороз і т. ін.). || рідко. Сильно дути, віяти. 3》 перех., перен. Катувати, прягти вогнем. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пражити — ПРА́ЖИТИ, жу, жиш, недок., розм. 1. що. Те саме, що прягти́ 1; смажити. Янко не хотів молока, і вона пражила йому яєчницю [яєчню] (О. Кобилянська). 2. Те саме, що прягти́... Словник української мови у 20 томах
4. пражити — пра́жити 1. кип'ятити (молоко)(ст)||парити 2. пекти (про сонце)(ст): Нині не годен довго бути надворі: так страшно пражить (Авторка); Сонце пражило немилосердно (Франко)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. пражити — КИП'ЯТИ́ТИ (нагрівати рідину, доводити її до кипіння); ПРЯГТИ́, ПРЯ́ЖИТИ (ПРА́ЖИТИ) (тривалий час, на малому жару — молоко, вершки). — Док.: скип'яти́ти, закип'яти́ти, прокип'яти́ти, спря́жити (спра́жити). Олію, дьоготь кип'ятили (І. Словник синонімів української мови
6. пражити — ПРА́ЖИТИ, жу, жиш, недок., розм. 1. перех. Те саме, що прягти́ 1; смажити. Янко не хотів молока, і вона пражила йому яєчницю [яєчню] (Коб., III, 1956, 488). 2. неперех. Те саме, що прягти́... Словник української мови в 11 томах