пражити

ПРА́ЖИТИ, жу, жиш, недок., розм.

1. що. Те саме, що прягти́ 1; смажити.

Янко не хотів молока, і вона пражила йому яєчницю [яєчню] (О. Кобилянська).

2. Те саме, що прягти́ 2.

А тим часом – був се липень – Сонце пражить, мов наняте, Бачиться, могло б і мозок Висушити в голові (І. Франко);

– Хіба не під одним дощем мокли в полі? Чи не одне сонце нас пражило? (В. Кучер);

// рідко. Проймати, допікати (про вітер, мороз і т. ін.).

Ніч; небосхил туманіє; Сніг окрив куток, Стужа гірше скаженіє, Пражить до кісток (П. Грабовський);

// рідко. Сильно дути, віяти.

Вітер пражив у очі, розвертав полу кожуха (В. Стефаник).

3. кого, перен. Катувати, прягти вогнем.

– А при виборах голосуй заєдно на [за] нашого мужицького кандидата. Не зрадь громади, аби тебе й на вогні пражили (Л. Мартович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пражити — Пра́жити: — лупцювати [5;7] — пекти [III] пра́жити: жарить [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. пражити — пра́жити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  3. пражити — -жу, -жиш, недок., розм. 1》 перех. Те саме, що прягти 1); смажити. 2》 неперех. Те саме, що прягти 2). || рідко. Проймати, допікати (про вітер, мороз і т. ін.). || рідко. Сильно дути, віяти. 3》 перех., перен. Катувати, прягти вогнем. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пражити — пра́жити 1. кип'ятити (молоко)(ст)||парити 2. пекти (про сонце)(ст): Нині не годен довго бути надворі: так страшно пражить (Авторка); Сонце пражило немилосердно (Франко)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. пражити — КИП'ЯТИ́ТИ (нагрівати рідину, доводити її до кипіння); ПРЯГТИ́, ПРЯ́ЖИТИ (ПРА́ЖИТИ) (тривалий час, на малому жару — молоко, вершки). — Док.: скип'яти́ти, закип'яти́ти, прокип'яти́ти, спря́жити (спра́жити). Олію, дьоготь кип'ятили (І. Словник синонімів української мови
  6. пражити — ПРА́ЖИТИ, жу, жиш, недок., розм. 1. перех. Те саме, що прягти́ 1; смажити. Янко не хотів молока, і вона пражила йому яєчницю [яєчню] (Коб., III, 1956, 488). 2. неперех. Те саме, що прягти́... Словник української мови в 11 томах