пільга

Значення в інших словниках

1. пільга — пі́льга іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. пільга — Повне або часткове звільнення від дотримання встановлених законом загальних правил, виконання яких-небудь обов’язків. Соціальні пільги... Словник із соціальної роботи
3. пільга — Привілей, з. вільгота; (полегшення) полегкість, полегша; (в торгівлі) заохочення, сприяння; мн. ПІЛЬГИ, іст. вольності. Словник синонімів Караванського
4. пільга — [п’іл'га] -гие, д. і м. -л'з'і Орфоепічний словник української мови
5. пільга — -и, ж. 1》 Повне або часткове звільнення від дотримання встановлених законом загальних правил, виконання яких-небудь обов'язків. Податкова пільга — часткове або повне звільнення фізичних і юридичних осіб від податків. 2》 перев. у сполуч. зі сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. пільга — ПІ́ЛЬГА, и, ж. 1. Повне або часткове звільнення від дотримання встановлених законом загальних правил, виконання яких-небудь обов'язків. Перев'язали [козаки] собі звечора рани, випили .. горілки з порохом і лягли відпочити, маючи право на пільгу (М. Словник української мови у 20 томах
7. пільга — ПРА́ВО (обумовлена певними обставинами можливість користуватися чимсь, робити щось); ПРИВІЛЕ́Й, ПЕРЕВА́ГА, ПРЕРОГАТИ́ВА книжн. (особливе, переважне, виключне). Словник синонімів української мови
8. пільга — Пі́льга, -льги, -льзі; пі́льги, пільг Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. пільга — ПІ́ЛЬГА, и, ж. 1. Повне або часткове звільнення від дотримання встановлених законом загальних правил, виконання яких-небудь обов’язків. Перев’язали [козаки] собі звечора рани, випили.. горілки з порохом і лягли відпочити, маючи право на пільгу (Стар. Словник української мови в 11 томах
10. пільга — Пільга, -ги ж. 1) Льгота, облегченіе. К. ЧР. 425. І мучиться оттут він гірше над усіх грішників, і ніколи не буде йому пільги. ЗОЮР. І. 311. Час мені козацьким ногам пільгу дати. АД. І. 122. Словник української мови Грінченка