1. Словник української мови Грінченка

пільга

Пільга, -ги

ж.

1) Льгота, облегченіе. К. ЧР. 425. І мучиться оттут він гірше над усіх грішників, і ніколи не буде йому пільги. ЗОЮР. І. 311. Час мені козацьким ногам пільгу дати. АД. І. 122.

2) Каждое изъ двухъ параллельно расположенныхъ бревенъ, подкладываемыхъ подъ тяжелый предметъ, для скатыванія его по нимъ, напр. для скатыванія бочекъ, бревенъ. Шух. I. 181. пільгами называются также бревна, подкладываемыя подъ желобъ, устроенный для спусканія съ горъ деревьевъ (см. ризи). Шух. І. 178. Въ поколодві называются пільгами два параллельныя бревна, прижимающія верхнее бревно (притяг) для увеличенія его тяжести. Шух. I. 237.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пільга — Пі́льга: — тут: полегшення [51] Словник з творів Івана Франка
  2. пільга — пі́льга іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. пільга — Повне або часткове звільнення від дотримання встановлених законом загальних правил, виконання яких-небудь обов’язків. Соціальні пільги... Словник із соціальної роботи
  4. пільга — Привілей, з. вільгота; (полегшення) полегкість, полегша; (в торгівлі) заохочення, сприяння; мн. ПІЛЬГИ, іст. вольності. Словник синонімів Караванського
  5. пільга — [п’іл'га] -гие, д. і м. -л'з'і Орфоепічний словник української мови
  6. пільга — -и, ж. 1》 Повне або часткове звільнення від дотримання встановлених законом загальних правил, виконання яких-небудь обов'язків. Податкова пільга — часткове або повне звільнення фізичних і юридичних осіб від податків. 2》 перев. у сполуч. зі сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. пільга — ПІ́ЛЬГА, и, ж. 1. Повне або часткове звільнення від дотримання встановлених законом загальних правил, виконання яких-небудь обов'язків. Перев'язали [козаки] собі звечора рани, випили .. горілки з порохом і лягли відпочити, маючи право на пільгу (М. Словник української мови у 20 томах
  8. пільга — ПРА́ВО (обумовлена певними обставинами можливість користуватися чимсь, робити щось); ПРИВІЛЕ́Й, ПЕРЕВА́ГА, ПРЕРОГАТИ́ВА книжн. (особливе, переважне, виключне). Словник синонімів української мови
  9. пільга — Пі́льга, -льги, -льзі; пі́льги, пільг Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. пільга — ПІ́ЛЬГА, и, ж. 1. Повне або часткове звільнення від дотримання встановлених законом загальних правил, виконання яких-небудь обов’язків. Перев’язали [козаки] собі звечора рани, випили.. горілки з порохом і лягли відпочити, маючи право на пільгу (Стар. Словник української мови в 11 томах