беззаконня

Значення в інших словниках

1. беззаконня — беззако́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. беззаконня — Античне поняття аномії, введене в сучасну соціологію Дюркгеймом, який визначав його як відсутність обмежувальних норм для приборкання і спрямування в певне річище прагнень індивідів – соціальна тенденція... Енциклопедія політичної думки
3. беззаконня — -я, с. Порушення правового порядку, законів, установлених у певному суспільстві, державі, в певну епоху. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. беззаконня — БЕЗЗАКО́ННЯ, я, с. 1. Порушення правового порядку, законів, установлених у певному суспільстві, державі, в певну епоху. Він [Т. Шевченко] гостро говорив на слідстві про пригнічення панами народу, про беззаконня, які чинили скрізь царські чиновники (П. Словник української мови у 20 томах
5. беззаконня — див. анархія; сваволя Словник синонімів Вусика
6. беззаконня — СВАВІ́ЛЛЯ (необмежена влада, що ґрунтується на насильстві; відсутність законності, справедливості), СВАВО́ЛЯ, СВАВІ́ЛЬСТВО, БЕЗЗАКО́ННЯ, САМОПРА́ВСТВО, САМОВО́ЛЯ, ДЕСПОТИ́ЗМ, ТИРАНІЯ, ТИРА́НСТВО, РОЗГУ́Л, РОЗГНУ́ЗДАНІСТЬ. Словник синонімів української мови
7. беззаконня — БЕЗЗАКО́ННЯ, я, с. Порушення правового порядку, законів, установлених у певному суспільстві, державі, в певну епоху. Він [Т. Шевченко] гостро говорив на слідстві про пригнічення панами народу, про беззаконня, які чинили скрізь царські чиновники (Кол. Словник української мови в 11 томах
8. беззаконня — Беззаконня, -ня с. = беззаконство. І рождає беззаконня на громадське безголов'я. К. Псал. 13. Словник української мови Грінченка