1. Словник синонімів української мови

беззаконня

СВАВІ́ЛЛЯ (необмежена влада, що ґрунтується на насильстві; відсутність законності, справедливості), СВАВО́ЛЯ, СВАВІ́ЛЬСТВО, БЕЗЗАКО́ННЯ, САМОПРА́ВСТВО, САМОВО́ЛЯ, ДЕСПОТИ́ЗМ, ТИРАНІЯ, ТИРА́НСТВО, РОЗГУ́Л, РОЗГНУ́ЗДАНІСТЬ. Ованес Туманян вирішив боротися проти царського свавілля (П. Тичина); Над усім панувала сваволя та культ кривавих брутальних ханів. Династії змінювались династіями, а де вони? (О. Гончар); Їм лірник співав.. Про тую нещасну підданську долю, Про панську сваволю лихую (Леся Українка); Молодиці згадували різні випадки свавільства окупантів (Д. Бедзик); Чи стерпить він, бездомний мандрівник, Тупих сатрапів самохіття, І самовладців знавіснілий крик, І самоправства витворність жорстоку (М. Бажан); Та не тихне дума люта Про кайдани і про пута, Про сіпацтво та неволю І про царську самоволю (І. Франко); Всіх підлот самодержавного деспотизму, навіть при найпильнішім студіюванню, не могла б зрозуміти одна людина (Г. Хоткевич); Тиранія загарбників над поневоленим народом; Добрий правник і доглядач закону Пегаз і в нестерпні роки тиранства гадав, що законів додержувать треба (М. Зеров); Розгул реакції.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. беззаконня — беззако́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. беззаконня — Античне поняття аномії, введене в сучасну соціологію Дюркгеймом, який визначав його як відсутність обмежувальних норм для приборкання і спрямування в певне річище прагнень індивідів – соціальна тенденція... Енциклопедія політичної думки
  3. беззаконня — -я, с. Порушення правового порядку, законів, установлених у певному суспільстві, державі, в певну епоху. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. беззаконня — БЕЗЗАКО́ННЯ, я, с. 1. Порушення правового порядку, законів, установлених у певному суспільстві, державі, в певну епоху. Він [Т. Шевченко] гостро говорив на слідстві про пригнічення панами народу, про беззаконня, які чинили скрізь царські чиновники (П. Словник української мови у 20 томах
  5. беззаконня — див. анархія; сваволя Словник синонімів Вусика
  6. беззаконня — Беззако́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. беззаконня — БЕЗЗАКО́ННЯ, я, с. Порушення правового порядку, законів, установлених у певному суспільстві, державі, в певну епоху. Він [Т. Шевченко] гостро говорив на слідстві про пригнічення панами народу, про беззаконня, які чинили скрізь царські чиновники (Кол. Словник української мови в 11 томах
  8. беззаконня — Беззаконня, -ня с. = беззаконство. І рождає беззаконня на громадське безголов'я. К. Псал. 13. Словник української мови Грінченка