1. Енциклопедія політичної думки

беззаконня

Античне поняття аномії, введене в сучасну соціологію Дюркгеймом, який визначав його як відсутність обмежувальних норм для приборкання і спрямування в певне річище прагнень індивідів – соціальна тенденція, яка є психологічно згубною (в крайніх випадках це призводить до самогубства) і соціально роз’єднальною. Як гадав Дюркгейм, це зберігається і в сучасному суспільстві – в подружньому (розпад родинних зв’язків) та економічному житті, коли втрачаються усталені й загальноприйняті суспільством рамки. Роберт Мертон застосовував це поняття з іншою метою, визначаючи беззаконня як розбіжність між культурними нормами і соціально зумовленою здатністю людей жити згідно з ними.

Джерело: Енциклопедія політичної думки на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. беззаконня — беззако́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. беззаконня — -я, с. Порушення правового порядку, законів, установлених у певному суспільстві, державі, в певну епоху. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. беззаконня — БЕЗЗАКО́ННЯ, я, с. 1. Порушення правового порядку, законів, установлених у певному суспільстві, державі, в певну епоху. Він [Т. Шевченко] гостро говорив на слідстві про пригнічення панами народу, про беззаконня, які чинили скрізь царські чиновники (П. Словник української мови у 20 томах
  4. беззаконня — див. анархія; сваволя Словник синонімів Вусика
  5. беззаконня — СВАВІ́ЛЛЯ (необмежена влада, що ґрунтується на насильстві; відсутність законності, справедливості), СВАВО́ЛЯ, СВАВІ́ЛЬСТВО, БЕЗЗАКО́ННЯ, САМОПРА́ВСТВО, САМОВО́ЛЯ, ДЕСПОТИ́ЗМ, ТИРАНІЯ, ТИРА́НСТВО, РОЗГУ́Л, РОЗГНУ́ЗДАНІСТЬ. Словник синонімів української мови
  6. беззаконня — Беззако́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. беззаконня — БЕЗЗАКО́ННЯ, я, с. Порушення правового порядку, законів, установлених у певному суспільстві, державі, в певну епоху. Він [Т. Шевченко] гостро говорив на слідстві про пригнічення панами народу, про беззаконня, які чинили скрізь царські чиновники (Кол. Словник української мови в 11 томах
  8. беззаконня — Беззаконня, -ня с. = беззаконство. І рождає беззаконня на громадське безголов'я. К. Псал. 13. Словник української мови Грінченка