1. Словник української мови у 20 томах

беззаконня

БЕЗЗАКО́ННЯ, я, с.

1. Порушення правового порядку, законів, установлених у певному суспільстві, державі, в певну епоху.

Він [Т. Шевченко] гостро говорив на слідстві про пригнічення панами народу, про беззаконня, які чинили скрізь царські чиновники (П. Колесник);

– Як же так, діду? – чужий біль гострим ножем полоснув серце парубка .. – Це ж беззаконня. Це ж і раніше ви своє право висудили! (М. Стельмах);

Сьогодні газети багато пишуть про беззаконня, переслідування при вирішенні трудових спорів з боку службових осіб щодо окремих працівників (з газ.).

2. бібл. Сукупність дій, пов'язаних із порушенням заповідей та повелінь Божих; гріх, неправедність, нечестя.

Ми прогрішилися та чинили беззаконня, і були несправедливі, і бунтувалися, і відверталися від Твоїх заповідей та від постанов Твоїх (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Кожен, хто чинить гріх, чинить і беззаконня. Бо гріх – то беззаконня (Біблія. Пер. І. Огієнка);

* Образно. Я бачив таких, що орали були беззаконня та сіяли кривду, то й жали її: вони гинуть від подиху Божого і від духу гнівного Його погибають! (Біблія. Пер. І. Огієнка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. беззаконня — беззако́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. беззаконня — Античне поняття аномії, введене в сучасну соціологію Дюркгеймом, який визначав його як відсутність обмежувальних норм для приборкання і спрямування в певне річище прагнень індивідів – соціальна тенденція... Енциклопедія політичної думки
  3. беззаконня — -я, с. Порушення правового порядку, законів, установлених у певному суспільстві, державі, в певну епоху. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. беззаконня — див. анархія; сваволя Словник синонімів Вусика
  5. беззаконня — СВАВІ́ЛЛЯ (необмежена влада, що ґрунтується на насильстві; відсутність законності, справедливості), СВАВО́ЛЯ, СВАВІ́ЛЬСТВО, БЕЗЗАКО́ННЯ, САМОПРА́ВСТВО, САМОВО́ЛЯ, ДЕСПОТИ́ЗМ, ТИРАНІЯ, ТИРА́НСТВО, РОЗГУ́Л, РОЗГНУ́ЗДАНІСТЬ. Словник синонімів української мови
  6. беззаконня — Беззако́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. беззаконня — БЕЗЗАКО́ННЯ, я, с. Порушення правового порядку, законів, установлених у певному суспільстві, державі, в певну епоху. Він [Т. Шевченко] гостро говорив на слідстві про пригнічення панами народу, про беззаконня, які чинили скрізь царські чиновники (Кол. Словник української мови в 11 томах
  8. беззаконня — Беззаконня, -ня с. = беззаконство. І рождає беззаконня на громадське безголов'я. К. Псал. 13. Словник української мови Грінченка