Бейль П’єр

(1647–1706) — філософ і літератор. Бейль народився в Карла у французьких Піренеях. Хоча він був членом невеличкої громади гугенотів і сином пастора, своєю освітою він завдячує так само класичним мовам і класичній літературі, як і кальвіністській теології. Після закінчення навчання в Женеві Бейль викладав філософію в протестантській академії міста Седана, аж поки за наказом французької влади її не закрили в 1682 році. Він шукає притулку в Нідерландах, де спеціально для нього в Роттердамі було введено посаду професора філософії та історії. Звільнившись від цензури, що лютувала на його батьківщині, на вигнанні Бейль знайшов своє друге покликання в професії журналіста та есеїста. У 1682 році він видає свій твір «Лист про комету» («Lettre sur la comе`te»), а також «Загальну критику історії кальвінізму пера М. Мембура» («Crіtіque gеґnеґrale de l’hіstoіre du calvіnіsme de M. Maіmbourg»). Року 1863-го побачили світ ще дві його полемічні праці – «Що таке цілковито скатоличена Франція під владою Людовика Великого» («Ce que c’est que la France toute catholіque sous le rе`gne de Louіs le Grand») та «Філософський коментар до вислову Ісуса Христа «Хай увійдуть» («Commentaіre phіlosophіque sur ces paroles de Jesus Chrіst «Contraіn-les d’entrer»). У 1684 році Бейль заснував міжнародний щомісячний часопис під назвою «Новини літературної республіки» («Nouvelles de la rеґpublіque des lettres»), у якому було представлено огляд книг і який мав на меті вільне поширення думок – наукових, медичних, теологічних – крізь усі кордони. Так тривало три роки. Коли в 1692 році йому доручили написати «Історичний і критичний словник» («Dіctіonnaіre hіstorіque et crіtіque»), Бейль уже міг заробляти собі на прожиток виключно своїм пером. Внесок Бейля в політичну думку полягає головним чином у викладі суперечностей між філософами і теологами, у відстоюванні права на це та в його пропозиціях щодо підпорядкування клерикального догматизму просвіченому світському контролю. Він виступав за абсолютну суверенну владу світського правителя, але відкидав доктрину, популяризовану Гоббсом, згідно з якою єдина національна церква необхідна насамперед для підтримання громадського порядку. Особистий обов’язок правителя – стояти на позиції релігійної неупередженості, але аж ніяк не на боці доктрини релігійної одностайності (Див. толерантність). Коментатори Бейля часто неправильно витлумачують його погляди. Більшість реформаторів вісімнадцятого століття бачили в них лише заклик до віротерпимості, але аж ніяк не утвердження права на вільну особисту думку. Дійсно, неортодоксальні думки Бейля випередили багато принципів сучасної теорії лібералізму: свобода наукового дослідження, вільна від цензури преса, свобода розповсюджувати нові ідеї, а передусім твердження, що досконале суспільство – це суспільство, яке не забороняє конструктивної критики своїх інституцій.