винуватиця
Винува́тиця, -ці; -тиці, -тиць
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- винуватиця — винува́тиця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- винуватиця — -і. Жін. до винуватець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- винуватиця — ВИНУВА́ТИЦЯ, і, ж. Жін. до винува́тець. Її єдину вважала [Дзвінка] винуватицею свого нещастя (В. Гжицький); Мусять шмагонути кожна [із послушниць] винуватицю як слід, по заголеному тілу... (О. Словник української мови у 20 томах
- винуватиця — ВИНУВА́ТИЦЯ, і, ж. Жін. до винува́тець. Мусять шмагонути кожна [із послушниць] винуватицю, як слід, по заголеному тілу… (Гончар, Таврія, 1952, 127); Її [княгиню] єдину вважала [Дзвінка] винуватицею свого нещастя (Гжицький, Опришки, 1962, 82). Словник української мови в 11 томах