винуватий

Значення в інших словниках

1. винуватий — винува́тий 1 прикметник винний винува́тий 2 іменник чоловічого роду, істота винуватець Орфографічний словник української мови
2. винуватий — -а, -е. 1》 Який вчинив що-небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь. || Який є причиною чого-небудь. || у знач. ім. винуватий, -того, ч. Той, хто провинився у чому-небудь; винуватець. 2》 В якому виражається усвідомлення вини, провини. 3》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. винуватий — ВИНУВА́ТИЙ, а, е. 1. Який учинив що-небудь погане, скоїв злочин, провинився в чомусь. І Килина не винна, і Гнат не винуват [винуватий], винувата хата, що впустила на ніч Гната (примовка); Зчепилася бійка .. Крик... Ґвалт... Насилу розборонили .. Словник української мови у 20 томах
4. винуватий — пра́вий і винува́тий. Усі без винятку (про кого-небудь); кожен. — Куля лукава: кладе правого й виноватого (винуватого) (П. Куліш); Тимашов ловить правого й винуватого (В. Собко). Фразеологічний словник української мови
5. винуватий — I. ВИ́ННИЙ (який учинив що-небудь погане, зробив злочин, провинився в чомусь; який є причиною чого-небудь), ВИ́НЕН, ВИНУВА́ТИЙ, ПРОВИ́ННИЙ, ПОВИ́ННИЙ рідко. Гуща і Прокіп збунтували народ, вони у всьому винні (М. Словник синонімів української мови
6. винуватий — ВИНУВА́ТИЙ, а, е. 1. Який вчинив що-небудь погане, зробив злочин, провинився у чомусь. Зчепилася бійка. .. крик… гвалт … Насилу розборонили.. Хто винуватий, хто правий? гаразд не знав ніхто… (Мирний, II, 1954, 195); Марта сиділа зів’яла і винувата. Словник української мови в 11 томах