1. Словник синонімів української мови

винуватий

I. ВИ́ННИЙ (який учинив що-небудь погане, зробив злочин, провинився в чомусь; який є причиною чого-небудь), ВИ́НЕН, ВИНУВА́ТИЙ, ПРОВИ́ННИЙ, ПОВИ́ННИЙ рідко. Гуща і Прокіп збунтували народ, вони у всьому винні (М. Коцюбинський); — Ведеться слідство, і з нього видно, що я не винуватий (А. Головко); На сей раз, може, доля й не винувата (Леся Українка); Переказували, що.. на провинний полк чекає десь спереду дивізія, яка має арештувати його й виконати присуд (С. Васильченко).

ВИНУВА́ТИЙ (у якому виражається усвідомлення вини, провини), ПРОВИ́ННИЙ. Катерина враз опустила вниз сині винуваті очі (С. Васильченко); Провинний погляд.

ВИНУВА́ТЕЦЬ (той, хто вчинив що-небудь погане, провинився в чомусь), ВИ́ННИЙ, ВИНУВА́ТИЙ, ПРОВИ́ННИК. Учні самі ревниво стежили за тим, щоб ніхто не пропустив навчання. На винуватця нападалися всім класом (Ю. Збанацький); Нелегка річ — серед п'ятисот непричетних до справи вказати на одного як на винного (Ірина Вільде); Винуватих не було. Одні скидали вину на других, а ті на інших (М. Коцюбинський); Почали розшукувати провинників та допитуватись, хто з парубків ходив на засідки на старшину (І. Нечуй-Левицький). — Пор. злочи́нець.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. винуватий — винува́тий 1 прикметник винний винува́тий 2 іменник чоловічого роду, істота винуватець Орфографічний словник української мови
  2. винуватий — -а, -е. 1》 Який вчинив що-небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь. || Який є причиною чого-небудь. || у знач. ім. винуватий, -того, ч. Той, хто провинився у чому-небудь; винуватець. 2》 В якому виражається усвідомлення вини, провини. 3》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. винуватий — ВИНУВА́ТИЙ, а, е. 1. Який учинив що-небудь погане, скоїв злочин, провинився в чомусь. І Килина не винна, і Гнат не винуват [винуватий], винувата хата, що впустила на ніч Гната (примовка); Зчепилася бійка .. Крик... Ґвалт... Насилу розборонили .. Словник української мови у 20 томах
  4. винуватий — пра́вий і винува́тий. Усі без винятку (про кого-небудь); кожен. — Куля лукава: кладе правого й виноватого (винуватого) (П. Куліш); Тимашов ловить правого й винуватого (В. Собко). Фразеологічний словник української мови
  5. винуватий — Винува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. винуватий — ВИНУВА́ТИЙ, а, е. 1. Який вчинив що-небудь погане, зробив злочин, провинився у чомусь. Зчепилася бійка. .. крик… гвалт … Насилу розборонили.. Хто винуватий, хто правий? гаразд не знав ніхто… (Мирний, II, 1954, 195); Марта сиділа зів’яла і винувата. Словник української мови в 11 томах