винуватий
винува́тий
-а, -е.
1》 Який вчинив що-небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь.
|| Який є причиною чого-небудь.
|| у знач. ім. винуватий, -того, ч. Той, хто провинився у чому-небудь; винуватець.
2》 В якому виражається усвідомлення вини, провини.
3》 розм. Який має борг.
4》 у знач. ім. винувате, -того, с., діал. Борг.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- винуватий — винува́тий 1 прикметник винний винува́тий 2 іменник чоловічого роду, істота винуватець Орфографічний словник української мови
- винуватий — ВИНУВА́ТИЙ, а, е. 1. Який учинив що-небудь погане, скоїв злочин, провинився в чомусь. І Килина не винна, і Гнат не винуват [винуватий], винувата хата, що впустила на ніч Гната (примовка); Зчепилася бійка .. Крик... Ґвалт... Насилу розборонили .. Словник української мови у 20 томах
- винуватий — пра́вий і винува́тий. Усі без винятку (про кого-небудь); кожен. — Куля лукава: кладе правого й виноватого (винуватого) (П. Куліш); Тимашов ловить правого й винуватого (В. Собко). Фразеологічний словник української мови
- винуватий — I. ВИ́ННИЙ (який учинив що-небудь погане, зробив злочин, провинився в чомусь; який є причиною чого-небудь), ВИ́НЕН, ВИНУВА́ТИЙ, ПРОВИ́ННИЙ, ПОВИ́ННИЙ рідко. Гуща і Прокіп збунтували народ, вони у всьому винні (М. Словник синонімів української мови
- винуватий — Винува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- винуватий — ВИНУВА́ТИЙ, а, е. 1. Який вчинив що-небудь погане, зробив злочин, провинився у чомусь. Зчепилася бійка. .. крик… гвалт … Насилу розборонили.. Хто винуватий, хто правий? гаразд не знав ніхто… (Мирний, II, 1954, 195); Марта сиділа зів’яла і винувата. Словник української мови в 11 томах