возівня
Возо́[і́]вня, -ні, -нею; -зо́[і́]вні, возо́вень
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- возівня — возі́вня іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- возівня — -і, ж. Повітка для воза, саней і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- возівня — ВОЗІ́ВНЯ, ВОЗО́ВНЯ, і, ж. Повітка для воза, саней і т. ін. Трохи здригаючися з холоду, побіг [Демид] до возівні, витяг плуга і запріг удвох з погоничем воли (Б. Грінченко); Побалакали й пішли в возовню оглядати екіпаж (І. Словник української мови у 20 томах
- возівня — ВОЗІ́ВНЯ, і, ж. Повітка для воза, саней і т. ін. Трохи здригаючися з холоду, побіг [Демид] до возівні, витяг плуга і запріг удвох з погоничем воли (Гр., II, 1963, 62); В тій хвилі від нашої возівні почувся дзвоник (Фр. Словник української мови в 11 томах