возівня
возі́вня
-і, ж.
Повітка для воза, саней і т. ін.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- возівня — возі́вня іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- возівня — ВОЗІ́ВНЯ, ВОЗО́ВНЯ, і, ж. Повітка для воза, саней і т. ін. Трохи здригаючися з холоду, побіг [Демид] до возівні, витяг плуга і запріг удвох з погоничем воли (Б. Грінченко); Побалакали й пішли в возовню оглядати екіпаж (І. Словник української мови у 20 томах
- возівня — Возо́[і́]вня, -ні, -нею; -зо́[і́]вні, возо́вень Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- возівня — ВОЗІ́ВНЯ, і, ж. Повітка для воза, саней і т. ін. Трохи здригаючися з холоду, побіг [Демид] до возівні, витяг плуга і запріг удвох з погоничем воли (Гр., II, 1963, 62); В тій хвилі від нашої возівні почувся дзвоник (Фр. Словник української мови в 11 томах