1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

двобій

Двобі́й, двобо́ю, -бо́єві, -бо́єм, в -бо́ї

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. двобій — (бій між двома противниками) поєдинок, єдиноборство, пря, герць, (за викликом) дуель. Словник синонімів Полюги
  2. двобій — Розгорнеш газету, увімкнеш телевізор чи радіо – всюди натрапиш на модне нині дербі, котре агресивно витискує з мовлення лексеми двобій, зустріч, матч. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. двобій — двобі́й іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. двобій — див. ГЕРЦЬ. Словник синонімів Караванського
  5. двобій — [двоуб’ій] двобойу, ор. двобойеим, м. (ў) двобойі Орфоепічний словник української мови
  6. двобій — -бою, ч. 1》 Бій, боротьба двох супротивників за викликом одного з них; поєдинок. 2》 Збройне зіткнення, боротьба двох ворожих сил. 3》 перен. Боротьба думок, поглядів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. двобій — див. бій; бійка Словник синонімів Вусика
  8. двобій — БОРОТЬБА́ (активне, тривале суперництво протилежних або ворожих сил — соціальних груп, осіб, ідей і т. ін.), ПРОТИБО́РСТВО книжн., БОРНЯ́ поет., БОРІ́ННЯ поет., ЗМАГА́ННЯ, ВІЙНА́ підсил. Словник синонімів української мови
  9. двобій — ДВОБІ́Й, бо́ю, ч. 1. Бій, боротьба двох супротивників за викликом одного з них; поєдинок. Треба помститися за рану, за образу, за все. Але як? Коли? Позиватися? Викликати на двобій?... Словник української мови в 11 томах