1. Словник української мови в 11 томах

двобій

ДВОБІ́Й, бо́ю, ч.

1. Бій, боротьба двох супротивників за викликом одного з них; поєдинок.

Треба помститися за рану, за образу, за все. Але як? Коли? Позиватися? Викликати на двобій? (Тулуб, Людолови, І, 1957, 38);

Став він перед Щасним у таку позу, ніби викликав його на двобій (Збан., Єдина, 1959, 164);

*Образно. Ще скажу я — в час двобою, Коли смерть зове на герць, — Знай, мина війна війною, Не здолавши вірних серць (Ус., Сини, 1947, 112).

2. Збройне зіткнення, боротьба двох ворожих сил.

Це знову напад? З ворогом двобій? Ми чуєм, нене! Ми йдемо на бій! (Тич., II, 1957, 79);

Сухий брязкіт зброї провіщав, що вороги зійшлися.. в останньому смертельному двобої (Кач., Вибр., 1947, 156).

3. перен. Боротьба думок, поглядів.

— Несподівано ми встряли з ним у дискусію.. Це був прекрасний мітинговий двобій (Ю. Янов., II, 1958, 225);

У картині пристрасного словесного двобою Гната Голого з полоненим Шмигельським [у драмі «Сава Чалий»] в усій повноті розкрито ворожість до народу цього шляхтича (Іст. укр. літ., І, 1954, 468).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. двобій — (бій між двома противниками) поєдинок, єдиноборство, пря, герць, (за викликом) дуель. Словник синонімів Полюги
  2. двобій — Розгорнеш газету, увімкнеш телевізор чи радіо – всюди натрапиш на модне нині дербі, котре агресивно витискує з мовлення лексеми двобій, зустріч, матч. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. двобій — двобі́й іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. двобій — див. ГЕРЦЬ. Словник синонімів Караванського
  5. двобій — [двоуб’ій] двобойу, ор. двобойеим, м. (ў) двобойі Орфоепічний словник української мови
  6. двобій — -бою, ч. 1》 Бій, боротьба двох супротивників за викликом одного з них; поєдинок. 2》 Збройне зіткнення, боротьба двох ворожих сил. 3》 перен. Боротьба думок, поглядів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. двобій — див. бій; бійка Словник синонімів Вусика
  8. двобій — БОРОТЬБА́ (активне, тривале суперництво протилежних або ворожих сил — соціальних груп, осіб, ідей і т. ін.), ПРОТИБО́РСТВО книжн., БОРНЯ́ поет., БОРІ́ННЯ поет., ЗМАГА́ННЯ, ВІЙНА́ підсил. Словник синонімів української мови
  9. двобій — Двобі́й, двобо́ю, -бо́єві, -бо́єм, в -бо́ї Правописний словник Голоскевича (1929 р.)