1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

дерзкий

Дерзки́й, -ка́, -ке́; -кі́, -ки́х

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дерзкий — дерзки́й прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. дерзкий — -а, -е, розм. 1》 Який має тверду будову, грубий вигляд; дебелий, жорсткий. 2》 перен. Який не виявляє поваги, пошани; грубий, невихований. 3》 Те саме, що дерзновенний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дерзкий — 1. див. грубий 2. це жорсткий Словник чужослів Павло Штепа
  4. дерзкий — СМІ́ЛИ́ВИЙ (який не знає страху, не боїться небезпеки), СМІ́ЛИЙ рідше, ХОРО́БРИЙ, ВІДВА́ЖНИЙ підсил., МУ́ЖНІЙ підсил., БЕЗСТРА́ШНИЙ підсил., НЕБОЯЗКИ́Й, НЕБОЯЗЛИ́ВИЙ, НЕЛЯКЛИ́ВИЙ, НЕПОЛОХЛИ́ВИЙ, БЕЗБО́ЯЗНИЙ, БЕЗТРЕ́ПЕТНИЙ поет., ВІДЧАЙДУ́ШНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  5. дерзкий — ДЕРЗКИ́Й, а́, е́, розм. 1. Який має тверду будову, грубий вигляд; дебелий, жорсткий. Хазяїн підвівся з крісла й попрохав гостей в залу, подибавши поперед їх своїми цибатими, але не дерзкими, неначе крихкими ногами (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  6. дерзкий — Дерзкий, -а, -е Упругій, жесткій. Трава дерзка, трудно тепер її косити. Сквир. у. Словник української мови Грінченка